Хочете дешевого газу – віддавайте ГТС

Ціна дешевого газу для України - вступ у Митний союз або здача вітчизняної ГТС

Україна вже неодноразово заявляла про бажання переглянути газові угоди з Росією. Мовляв, українській економіці надто складно даються домовленості попередньої влади, яка підписала завідомо невигідний для країни контракт. Про це говорив і Президент, і Прем’єр-міністр, і провладні депутати.

Здавалося б нормальне бажання нинішньої влади. Та сприймати його однозначно не доводиться. З одного боку – це можливість зайвий раз кинути камінь у город Тимошенко, з іншого – визнання неефективності та провалу своїх же «харківських угод», в результаті яких майже на пів століття було пролонговане перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі.

Денонсувати обидві угоди – надзвичайно тяжко. Розірвати їх в односторонньому порядку – це шлях до серйозного конфлікту, причому не тільки з Росією, але й Європейським союзом. От і шукає українська сторона «аргументів», які могли б пом’якшити для нас газовий тягар.

Зі свого боку Україна просить Росію піти на поступки і переглянути формулу ціни газу. В результаті нових газових угод, по плану нашої сторони, ціна на газ для України повинна знизитися з $350 до $240 за тисячу кубометрів. Що взамін пропонує Україна – Азаров мовчить.

У свою чергу Росія у цьому питанні діє жорсткіше. Неофіційно російська сторона висунула до України дві умови перегляду ціни на газ – вступ до Митного союзу або ж створення СП з боку «Газпрому» і «Нафтогазу».

Росіян можна зрозуміти – двічі підписавши виграшні для себе газові контракти, тепер для їх перегляду можна «качати свої права». З точки зору бізнесу – все логічно.

Тепер коротко про кожну з умов.

Про переваги і недоліки вступу України в Митний союз написано чимало. Позиція політиків та експертів здебільшого однозначна – такий крок невигідний Україні, оскільки виключає можливість приєднатися до Зони вільної торгівлі із країнами ЄС, суперечить умовам перебування нашої держави в СОТ, не дасть у довгостроковій перспективі великих економічних дивідендів. Це якщо не згадувати геополітичний аспект.

Благо, українська влада це розуміє. Тому, як виглядає, зробила вибір на користь євроінтеграції.

Щодо іншої умови – створення спільного підприємства двох газових компаній-гігантів – тут Росію цікавить не стільки сам НАК «Нафтогаз», скільки його дочірня компанія ВАТ «Укртрансгаз», яка, у свою чергу, експлуатує українську газотранспортну систему.

Саме у володінні контрольного пакету акцій «Укртрансгазу» полягає інтерес російської сторони. Відповідно й контролі над українською ГТС.

Парадокс полягає у тому, що Росії набагато дешевше платити за транзит газу, ціна якого була визначена на 10 років, ніж фінансово утримувати українську ГТС. Проте, як відкрито заявив один з російських високопосадовців, «для них (росіян) транзитний тариф не настільки важливий, як українська ГТС».

Тут справа не стільки в економіці, скільки в геополітичній перспективі. Україна може втратити останній козир у газовому питанні і попастися у російські тенети.

Як в цій ситуації поступить чинна влада України може стати відомо вже найближчим часом. На 7 червня домовлено про зустріч представників України і Росії у Москві, під час якої сторони обміняються своїми пропозиціями та аргументами щодо газової проблеми.