Йшов дві тисячі-Нострадамус-його-знає-який рік.

 "А судді ... хто ?

За дрєвностію лєт

к свободной жизні іх вражда 

нєпріміріма..."

(Цитата із підручника "Зарубіжна література" під редакцією М.Я.Назарова, правопис повністю збережений)

Так писав Сашко Грибоєдов у свої неповні тридцять років. Родіон Кіряєв прославився трохи пізніше - в 31, здається. Завдяки комп’ютеру, який виплюнів його по програмі розподілу... Коли Білл Гейтс дізнався, що той компютер працював на операційній системі Windows, він відразу засів за написання компьютерних вірусів. Для роботи використовував ноутбук з операційною системою Ubuntu.

        Суддя Родіон звично змахнув піт з обличчя.

- Обвинувачена, назвіть свої дані. - звернувся він до лави підсудних.

- Мікола Назаров. Алє звєртаю увагу суду, што я нє вона, а вон ! Я біл прім’єр-міністр !- обвинувачений гнівно направив скельця своїх окулярів прямо в окуляри а-ля Гарі Потера. 

- Прошу суду не вказувати, хто буде вон... із залу, а хто ні ! - досвідчений Родіон знову  зняв з обличчя пригоршню поту. - І не треба натякати суду, хто тоді "бив" прем’єр-міністра. По матеріалам справи чітко видно, що ви газ закупали набагато дорожче, ніж по тій справі !

- Алє то було в ущерб краіні, а єто - во благо ! Мі просто нє маглі нічего змініть. - підсудний стояв, уставившись на суддю.

- Сідайте, будь ласка, обвинувачений. - лагідно сказав суддя.

- І нє падумаю ! Я маю павагу да суду і буду стаяти до канца ! 

Головуючий стомлено кивнув і звернувся до обвинувачення:

- Вам слово.

Прокурори теж стояли. Все начальство у них давно змінилося, але їх спеціально тримали для цієї справи.

Прокурори підняли якісь папки і почали всі втрьох врізнобій тихо і невнятно читати. Судді Родіону принесли чай, печиво і свіжу пресу. Він відкинувся в кріслі Головуючого, смачно затягнувся чаєм і почав читати газету, похрумкуючи печивом. Допивши чай, Родіон з сумом відставив чашку. Прокурори щось гугнявили в три рота.

- У вас все ? - запитав Родіон.

- Ні. Але все це є в матеріалах обвинувачення.

- Хто їх читав, крім вас ?

- Так ви ж нікому часу на це не дали. Ми й самі їх перший раз бачимо.

- Яка різниця ? Бачили б ви їх вдруге, нічого б не змінилося. Обвинувачена... -ний, - поправив себе суддя і зробив паузу, розмірковуючи, чого це його по старій звичці все тягне назвати обвинуваченого в жіночому роді.

Обвинувачений почав гучно хлюпати носом, тонко підвиваючи. Суддя здивовано глянув на нього.

- Ви чого ?

- Суд сказав - ний, я законослухняній, - Мікола зайшовся сльозами.

- Не перетворюйте суд на цирк ! Що ви можете сказати по суті справи ?

- По суті ? Е-е-е-е-е ... - Мікола зняв окуляри і витер обличчя. - А в чім суть  ?

- Це все є в матеріалах справи, - радісно в одни голос сказали прокурори.

- Ну так, так, звічайно. Е-е-е-е-е... По суті скажу, што я зняв педеве з прєзерватівов і з підгузніков, чим покращіл жіття аднім махам.

- Одним махам, можливо, і покращили, а другим махам від цього не легше - вчити дітей української мови по вашим підручникам, які ви правили власноруч...- суддя зробив паузу, розмірковуючи. 

Враз він посуровішав і різко запитав:

- А чому ваше рішення про зняття ПДВ стосувалося таких, я б сказав, взаємовиключаючих один одне товарів ?

- Це право народу вибірати свой шлях розвітку. Хочеш -  прєзєрватіви бєз педеве уже сєгодні, а нє хочеш - тоді будь-ласка, через пєвний час бєрі подгузнікі без педеве. Це дємократія... А що стасується украінской мові... Мі разом з Дмітром Махорніком  підготувалі і віддрюкувалі еті підрючнікі по полной програмє серєднєй школи. Тому хай... Що ? А, знавци мови підказуют, що правільніше сказать - нєхай. Ну добрє, я поліглот, я могу і так сказать. Так вот, тому нєх...нєха...нєху.. Фу ти...Я вам так скажу, що вєлікую украінскую мову і вєлікую російскую мову об’єднуєт, а іноді і успєшно замінюєт вєлікая нецензурная мова, яку чудово знают і на сходє, і на заходє. - Мікола зробив паузу, задумавшись. Суддя мовчав, переварюючи такі глибокодумні сентенції, прокурори перешіптувалися, намагаючись дізнатися один в одного, в якій державі офіційно використовують велику нецензурну мову. 

- Ну все ж скажітє, будь ласка, - продовжив Мікола, - в чому ж мінє звінувачувают ?--

- Це все є в матеріалах справи ! - жваво вигукнули прокурори в один голос знайому фразу. 

- Алє ж... Наш секретарь-референт мінє так сказал, що...

- Заперечуємо !!! - закричала жінка-прокурор. - Майте повагу якщо не до суду, то хоть до жінок, які вас слухають ! Я думаю, що мало кому цікаво, що сказав ваш секретар-референт мінєток. Взагалі дивна посада... Гадаю, вам краще більше не вивчати велику нецензурну мову. 

- Та кто ж їйо вивчаєт ? Она ж, так сказати, з молоком матєрі во дворє упітиваєтся. А взагалі я її тут нє вживал, і ніколи нє вживаю. Мінє достатньо вєлікой і несравняной ...

- Якої ??? - жінка-прокурор почервоніла від гніву. Родіон закашлявся і зарився обличчям в мантію.

- Несрав... е-е-е-е ... няной...українскої.... - Мікола зняв окуляри і почав їх нервово протирати, не розуміючи, як так можна думати одне, а виходить щось не те. Суддя зарився головою під мантію, здригаючись час від часу. - Та нє хвілюйтеся так, ваша честь ! Я маю вдома багато кніг Тараса Шевченко, я вівчу їх, і буду гаваріть, як там напісано... ой... нє так... начертано... наваяно... натворєно...задєкларовано ?

Суддя здригаючись, нахилився кудись під стіл. Тепер вже обвинувачений пригоршнями згортав піт з чола.

- Нє, ну чєго ? Вам кожен податківєц скажет, что задєкларовано - це нормальноє слово, дуже навіть цензурноє !

- Обвинувачений, не перетворюйте суд на балаган ! - викрикнув суддя звідкись з-під столу.

- Ні в коєм разі, ваша честь ! Сєкрєтарь-рєфєрєнт прочитал мінє з фейсбука...

- Протестую !- вигукнула жінка-прокурор. - З посадою вашого секретаря-референта ми ще розберемося окремо.

- Прошу всє-ж такі поясніть, в чому мінє звінувачивают !

Суддя виліз з-під столу і, намагаючись тримати суровий вигляд, промовивив:

- Ваш секретарь-референт, який, крім іншого, володіє інтернет-технологіями... - суддя мимоволі глянув на жінку-прокурора. Та сиділа, міцно піджавши губи. - Так от, він може легко знайти інформацію про те, в чому вас звинувачує народ. Крім того, ви ж розумієте, що на будь-яку посадову особу, особливо на посадову особу високого рівня, можна знайти матеріал. Поясню. Якщо ви хоч раз в житті підписували документи про проведення урочистостей з нагоди професійного свята - це вже є підставою для судового розгляду. Ви чудово знаєте, що в нашій юриспруденції такий прецендент вже був. 

Обвинувачений різко зблід. В цей час відкрилися двері, і до залу судових засідань зайшов старший офіцер підрозділу судової міліції "Тигрюля". Суддя відразу встав і різко проголосив:

- На цьому сьогоднішнє засідання оголошую закритим. Обвинувачений може бути вільний. Завтра чекаємо вас на 9 годину ранку. Прошу не запізнюватись. А шановних прокурорів запрошую пройти зі мною до автозаку.

Суддя засовував залишки печива в кишеню, з гіркотою думаючи про той ненависний недавно прийнятий закон про рівність всіх учасників судового процесу. Саме на підставі цього закону до нього і трьох прокурорів було застосовано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою за перешкоджання проведення чесного, відкритого і неупередженого судового розгляду.

- А в СІЗО зараз дають макарони - мрійливо промовив один із прокурорів.

- Тому прошу поспішити, бо не знаю, як ви, а я їх люблю їсти гарячими, - суддя вже швидко йшов до виходу.

- А можно мінє під’їхати з вамі хоч один квартал ? - запитав обвинувачений. - А то только війду за ворота, як хлопци Тягнібока знову почнут пріставать - пєрєведи на українську мову - то "я імел Паріжа", то "ми счітаєм-таєм-таєм"...

- Ні, шановний, суд відмовляє вам в праві користуватися автозаком у особистих цілях.

Мікола скрушно похитав головою. 

Суддя і прокурори швидко йшли до автозаку. 

В СІЗО вистигали макарони.

P.S. За достовірність змальованих тут майбутніх подій  повну відповідальність несе громадянин М. Нострадамус, 1503 року народження, уродженець містечка Сен-Ремі, магістр мистецтв і доктор медицини.

Sander Z.