Україна - це наше... все або нічого

Роджер Зілазні у «Князеві світла» написав: «Возьми плод и разломи его. Увидишь косточку – не это ли центр? Разломи косточку и увидишь семя – не это ли центр? Разломи семя и увидишь ничего – не это ли центр?». Мені здається, що ця філософська сентенція видатного фантаста має пряме відношення до України і того, що з нею відбувається. Але спочатку необхідне термінологічне введення. 

Термін «традиція» будемо розуміти не як обряд, а як певний спосіб навіть не буття, а світосприйняття. Можна говорити про різні види традицій: економічну, культурну, адміністративну, громадську тощо. Кожна традиція фіксується в системі цінностей. 

У словнику термін «цивілізація» визначається як сукупність матеріальних та духовних цінностей, що характеризують певний рівень історичного розвитку суспільства та людини. А цінності відображають відповідну традицію. Отже, сукупність таких традицій може бути позначена загальним терміном «цивілізаційна традиція».

Під «територією» будемо розуміти простір в цілому. Тому територія – не тільки і не стільки земля, скільки економічний, соціальний, адміністративний та культурний простір, в якому формуються відповідні традиції, характерні для певного цивілізаційного устрою.

Є така собі теорія про те, що людство сформувало 4 базові цивілізаційні традиції, які асоційовані з частинами світу. 

Північна традиція – Росія – заснована на категорії «справедливості». Все, що робиться в Росії, робиться в ім'я та іменем справедливості. Недарма основою російської ментальності є віра в доброго - справедливого - царя.

Південна традиція – Туреччина, Іран, Ірак, Єгипет, Ізраїль – ґрунтується на «вірі». В цілому це мусульманський світ. Майже всі країни півдня - теократії або такі, в яких держава де факто не відділена від релігії, навіть, якщо де-юре це заперечується. 

Західна традиція – Європа, США та Канада – має в основі «свободу». Ніщо і ніхто не може обмежити особисту свободу. На заході обмеження свободи сприймається кожним як особиста образа, навіть якщо прямо його це аж ніяк не стосується. 

І, нарешті, східна традиція – Китай, Японія, Корея – спирається на «працездатність». Саме несамовита працездатність лежить в основі економічних, політичних, соціальних успіхів Сходу. І в цьому заховані джерела надзвичайної згуртованості націй в досягненні поставленої мети. 

Дві осі Схід – Захід та Південь – Північ утворюють певну систему координат. Причому в цій системі свобода протистоїть працездатності, а віра - справелдивості. 

Центр системи знаходиться в точці їх перетину. Центр – це нуль, там, де зникають властивості, завдяки яким ми пізнаємо світ. Це такий собі абсолютний нуль у фізичному розмінні, при досягненні якого описуване явище зникає як реальність. Це така собі точка у геометричному сенсі - простір, висота, ширина до довжина якого дорівнюють нулю.

Тобто центр і є те саме нічого, про яке говорив Будда в «Князеві світла».

До чого це все теоретизування? 

А ось: Україна і є центр. 

Саме звідси й походить назва країни. Україна – це держава, на краях якої стоять інші країни.

Ми – територія, де постійно відбувається боротьба цивілізаційних протилежностей. Ми – нічийна земля. І в цьому полягає "світова змова" проти України. На нічийну землю ніхто не претендує. Боронь боже! Але ж і рости на ний не дозволяють нічому. Виполюють геть усе, щоб жодної травинки на ній не проросло, жодної тваринки не прижилося. Така собі зкультурена пустеля.

Нам ніхто не дозволить приєднатися до тієї чи іншої традиції. Немає значення якої, бо таке приєднання порушуватиме рівновагу світу. Адже єдність протилежностей полягає у їх рівновазі. Не в тому, що протилежності розчиняться одна в одній, бо це означатиме припинення їх існування. Тому протилежності боротимуться за збереження рівноваги. Себто протидіятимуть приєднанню України до будь-якої з традицій. Недарма ж історія України це історія того, як ми не змогли.

І в цьому є велике прокляття і великий шанс для кожного з нас і для всіх нас, для країни. Адже шлях розвитку інших країн вже заданий традицією. Добре, хай не шлях. Але ж напрям руху визначений і не може бути змінений. Інші країни можуть розвивати свою традицію і нехай Господь, допомагає їм в цьому.

Але нам дарована можливість вибрати напрям розвитку. Адже Схід – Захід та Південь – Північ утворюють площину. Але ж ми не зобов’язані жити в цій площині! Ми можемо і повинні знайти свій напрям, свою площину. Нашому, моєму поколінню пощастило: нам випав історичний шанс створення. Не здобуття, але створення.