Оскільки міський голова м. Ужгорода позиціонує себе поборником європейських практик і стандартів (маємо вже велодоріжку), можливо мої поради не будуть сприйняті у багнети.
Законом
передбачено, що проекти рішень органів влади повинні оприлюднюватись на
офіційних веб-сайтах цих органів. Ужгородська влада цим не
переймається, вочевидь, вважаючи, що треба справами займатися, а не у
гласність, відкритість чи народовладдя гратись.
Так ось про справи нашої влади. Мене зацікавили проекти рішень, які понаприймала наша рада минулого четверга (включно з проектами рішень про почесних громадян і відзнаки, земельні рішення тощо). На сайті ці
проекти не висіли ні два тижні до засідання, – як мало бути за законом,
– ні у день засідання, ні після. На самому засіданні мені їх теж не
дали, натомість чемно попросили звернутись із офіційним запитом.
Що ж, я чемно звернувся. Оскільки я звик працювати з електронними
документами, та й про довкілля іноді думаю, то в інформаційному запиті
зазначив, що був би вдячним, якби згадані документи мені було надіслано
імейлом (в електронному форматі). (І це не я такий сучасний – ЗУ "Про
доступ до публічної інформації" передбачає, що інформацію громадяни
можуть одержувати хоч імейлом, хоч телефоном, хоч усно, – на власний
вибір.)
Сьогодні прийшла письмова відповідь. Отже, за проекти рішень, які міська рада повинна була опублікувати на своєму веб-сайті, мені пропонується заплатити 63 грн. Ось так: міські обранці порушують закон, а Симкович – плати.
Якби це була оплата інтелектуальної праці депутатів, які ці рішення
готували, розробляли, ночі не спали, я би ще подумав. Але мені
пропонується сплатити 63 грн. за те, щоб я міг ознайомитись з
документами, які наша мерія зобов'язана була зробити загальнодоступними три
тижні тому. Аналогія: Вас зупиняє даїшник, просить посвідчення водія, а
Ви йому: "Оригінал посвідчення надати не маю технічних можливостей, бо
гаманець наразі в ремонті (як і сайт міської ради)", – і пропонуєте
даїшнику заплатити Вам 50 коп. за ксеропію Вашого посвідчення водія.
Секретар міської ради пояснив, що імейлом, виявляється, проекти
рішень міськрада не може вислати, оскільки ведення електронної бази
рішень в Ужгородській міській раді не передбачено. І правильно – нема
документів, нема проблем. З цього приводу можливі такі теорії:
(1) щось у тих проектах і рішенях є таке, чого депутати чи виконком соромляться;
(2) в мерії нема комп'ютерів, тому проекти рішень пишуться від руки
або на друкарській машині, і оскільки сканера, як я розумію, поготів
нема, тому переслати імейлом документ нема технічної можливості. А може
документи пишуть молоком для конспірації, як у казках З. Воскресенської
про Леніна, і лише втаємничені можуть їх прочитати?
Що ж можна порадити пану Погорєлову?
По-перше, започаткувати зберігання й облік усіх проектів і рішень,
які розробляє і приймає міська влада. Для цього, можливо, знадобиться
купити для міських чиновників і депутатів декілька комп'ютерів, якщо
наявних мало, і навіть жорсткий диск на декілька ґіґабайт. Можливо,
міських чиновників потрібно навчити користовуватись комп''ютером та
імейлом. Але я вірю у їхні здібності – на свої очі бачив, як окремі
депутати і працівники виконкому користувались ноутбуками й айпедами.
Тому діло за малим: чуйним керівництвом та спонуканням від міського
голови.
По-друге, міській владі почати виконувати закони України (про це я
мера, до речі, прошу все літо). І для цього непотрібен якийсь крутий
веб-сайт. Достатньо щоденно оновлювати існуючий. Повірте, завантажити
проекти чи самі рішення займає декілька хвилин і під силу як
старшокласнику, так і пенсіонеру – певен, і працівнику міськвиконкому.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.