«Почём нынче гласность для народа?» Поради меру Ужгорода

Оскільки міський голова м. Ужгорода позиціонує себе поборником європейських практик і стандартів (маємо вже велодоріжку), можливо мої поради не будуть сприйняті у багнети.

Законом передбачено, що проекти рішень органів влади повинні оприлюднюватись на офіційних веб-сайтах цих органів. Ужгородська влада цим не переймається, вочевидь, вважаючи, що треба справами займатися, а не у гласність, відкритість чи народовладдя гратись.

Так ось про справи нашої влади. Мене зацікавили проекти рішень, які понаприймала наша рада минулого четверга (включно з проектами рішень про почесних громадян і відзнаки, земельні рішення тощо). На сайті ці проекти не висіли ні два тижні до засідання, – як мало бути за законом, – ні у день засідання, ні після. На самому засіданні мені їх теж не дали, натомість чемно попросили звернутись із офіційним запитом.

Що ж, я чемно звернувся. Оскільки я звик працювати з електронними документами, та й про довкілля іноді думаю, то в інформаційному запиті зазначив, що був би вдячним, якби згадані документи мені було надіслано імейлом (в електронному форматі). (І це не я такий сучасний – ЗУ "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що інформацію громадяни можуть одержувати хоч імейлом, хоч телефоном, хоч усно, – на власний вибір.)

Сьогодні прийшла письмова відповідь. Отже, за проекти рішень, які міська рада повинна була опублікувати на своєму веб-сайті, мені пропонується заплатити 63 грн. Ось так: міські обранці порушують закон, а Симкович – плати.

Якби це була оплата інтелектуальної праці депутатів, які ці рішення готували, розробляли, ночі не спали, я би ще подумав. Але мені пропонується сплатити 63 грн. за те, щоб я міг ознайомитись з документами, які наша мерія зобов'язана була зробити загальнодоступними три тижні тому. Аналогія: Вас зупиняє даїшник, просить посвідчення водія, а Ви йому: "Оригінал посвідчення надати не маю технічних можливостей, бо гаманець наразі в ремонті (як і сайт міської ради)", – і пропонуєте даїшнику заплатити Вам 50 коп. за ксеропію Вашого посвідчення водія.

Секретар міської ради пояснив, що імейлом, виявляється, проекти рішень міськрада не може вислати, оскільки ведення електронної бази рішень в Ужгородській міській раді не передбачено. І правильно – нема документів, нема проблем. З цього приводу можливі такі теорії:

(1) щось у тих проектах і рішенях є таке, чого депутати чи виконком соромляться;

(2) в мерії нема комп'ютерів, тому проекти рішень пишуться від руки або на друкарській машині, і оскільки сканера, як я розумію, поготів нема, тому переслати імейлом документ нема технічної можливості. А може документи пишуть молоком для конспірації, як у казках З. Воскресенської про Леніна, і лише втаємничені можуть їх прочитати?

Що ж можна порадити пану Погорєлову?

По-перше, започаткувати зберігання й облік усіх проектів і рішень, які розробляє і приймає міська влада. Для цього, можливо, знадобиться купити для міських чиновників і депутатів декілька комп'ютерів, якщо наявних мало, і навіть жорсткий диск на декілька ґіґабайт. Можливо, міських чиновників потрібно навчити користовуватись комп''ютером та імейлом. Але я вірю у їхні здібності – на свої очі бачив, як окремі депутати і працівники виконкому користувались ноутбуками й айпедами. Тому діло за малим: чуйним керівництвом та спонуканням від міського голови. 

По-друге, міській владі почати виконувати закони України (про це я мера, до речі, прошу все літо). І для цього непотрібен якийсь крутий веб-сайт. Достатньо щоденно оновлювати існуючий. Повірте, завантажити проекти чи самі рішення займає декілька хвилин і під силу як старшокласнику, так і пенсіонеру – певен, і працівнику міськвиконкому.