Знову про шапки.

Але не про "хутряний бізнес".

Коли наш глибоко віруючий президент заходить до храму божого, він мусить зняти шапку - як і інші чоловіки. Жінкам навпаки, необхідно покрити голову платком. Такий церковний устав (статут). В Індії не тільки перед входом в храм, а і в житло треба знімати взуття. Нікому не приходить в голову з цим спорить чи просити для себе виняток. Якщо звичайно хочеш бути прийнятим в тій чи іншій общині. Одним словом, в чужий монастир зі своїм уставом не лізь. То чому намагаючись увійти (ще ж тільки асоційованим членом) в Євросоюз, шановний пан президент дозволяє собі нехтувати його "уставом"? 28 поважних країн з довгою ісорією демократичного розвитку заявляють: умовою вступу є відповідність євростандартам законодавства, судочинства і дотримання основних прав і свобод людини. З чим тут можна сперечатися? В чому приниження? Треба просто чесно сказати собі і народу України: європейський вибір - це просто блеф чи дійсно державний курс? Невже при ясному розумі можна вимагати понизити стандарти ЄС ради єдиної і неповторної недодемократичної (на жаль) України? Тому шановний пан президент мусить чітко сказати своєму народу і партнерам по переговорах - він за європейський чи азійсько-російський вибір? Чи готовий міняти країну і себе самого заради майбутнього? Бо може вийти згідно трохи грубого російського прислів*я - не візьмуть зі свиним рилом в калашний ряд.