1 грудня виповнюється 20 років із дня проведення Всеукраїнського референдуму.
1 грудня виповнюється 20 років із дня проведення Всеукраїнського референдуму. В цей день майже 32 мільйони громадян нашої держави прийшли на виборчі дільниці, щоб засвідчити свою підтримку Акту проголошення незалежності України. Прийшли, щоб сказати своє "так" новому майбутньому рідної країни.
Нечувано високий відсоток (90,32%) ствердних відповідей на єдине запитання в бюлетенях свідчить про те, що в далекому 1991-му українці вже були готові йти своїм, окремим від решти пострадянських країн, шляхом. Двадцять років тому громадяни України проявили одностайність, якої нам так бракує тепер.
За час, що минув від того доленосного дня, виросло нове покоління українців. Тих, які не знають, що таке жити в тоталітарній колонії, боятися висловлювати свої думки вголос, підозрювати всіх і кожного. Покоління, якому не забороняли любити рідну мову й шанувати історію, бачити світ, спілкуватися з представниками інших націй. Це покоління чи не найактивніше проявило себе під час подій 2004-2005 років, коли нам довелося відстоювати свободу свого вибору на майданах країни.
На жаль, незгуртованість наших поводирів, не дала нам закріпити своїх здобутків. Два роки тому ми отримали владу, приходу якої так остерігалися у 2004-му. За ці два роки Україна стала стрімкими темпами рухатися назад, втрачаючи всі досягнення минулих років. Згори нам нав
'язуються непопулярні реформи, на догоду вічно "старшому" братові, переписуються підручники з історії, зачиняються українські школи. Лідери української опозиції втрачають своє здоров'я за гратами в очікуванні все нових абсурдних звинувачень. Нам забороняють відзначати державні свята - такі, як День Незалежності та День Свободи, адже вони нагадують про те, що ми можемо мати власну думку й обирати свій шлях. Активним громадянам, які наважуються відстоювати свої права за допомогою мирних акцій протесту, забороняють збиратися на мітинги, їх лякають в'язницею, б'ють і навіть позбавляють життя.
Нас намагаються залякати, проте навряд чи це вийде. Терпіння народу от-от сягне критичної точки, коли вже ніщо не зможе стримати вибуху людського гніву. Коли громадяни України знову виступлять єдиним фронтом і скажуть "ні" свавіллю й беззаконню.
1 грудня о 17.00 на Майдані Незалежності розпочинаються Перші народні збори, де ми маємо шанс ще раз заявити про свою незгоду з тим, що відбувається з нашою державою. Тому зберімося, щоб відзначити ювілей події, яка засвідчила готовність українців бути творцями своєї долі. Щоб показати, що ми не шкодуємо про свій вибір і готові йти далі обраним шляхом. І нехай це свято з гіркуватим присмаком нереалізованих сподівань стане важливим, а можливо, й вирішальним, кроком на шляху до невідворотних змін, яких усі ми так чекаємо.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.