Чого злякався Путін?

Із офіційної виборчої інтернет-сторінки Путіна декілька хвилин тому зникли слова про те, що Україна через 3 роки буде в Євразійському союзі.

Із офіційної  виборчої інтернет-сторінки Путіна  декілька хвилин тому зникли слова про те, що Україна через 3 роки буде в Євразійському союзі.
На передвиборчому сайті Володимира Путіна www.putin2012.ru була розміщена інформація, згідно з якою 2015 можливо стане роком "створення Євразійського союзу між Росією і рядом республік пострадянського простору, включаючи Казахстан, Білорусь і Україну". Декілька хвилин тому вона пропала. Й не тільки інформація про Україну, але й про Казахстан, Білорусь. Чого злякався Путін?
У 2007 році Американський журнал "Time" оголосив президента Росії Володимира Путіна "Людиною року".  Якби американський тижневик давав ще й  антипремію, то в 2012 році Путіна  назвали б головним геополітичним невдахою року. Минулого року навіть Оргкомітет німецької політичної премії "Квадрига" скасував своє рішення про присудження нагороди Володимиру Путіну.
"Пропало всьо" – коротка, але містка фраза, яка незважаючи на переможні реляції кремлівської влади,  характеризує її найліпше.
Сьогодні можна багато говорити про внутрішню ситуацію в Росії, провал реформ, багатотисячні протести. Але найбільш ганебною видається  російська зовнішня політика. За останні роки Кремль спромігся  програти вибори й вплив навіть на повністю підконтрольних територіях –  практично своїх анклавах –  Південній Осетії та Придністров'ї, де перемогли не російські  ставленики, а їхні опоненти. Зовнішня політика "мочіть в сортірі"  охолодила стосунки з білоруською диктатурою. Вже навіть Олександр Лукашенко заявив про "страшные потери в беларусско-российских отношениях. Этот рубец не зарубцуешь". Та заявив про розрив партнерських стосунків з РФ.
Кремль  також зробив усе можливе,  щоб побити горщики і з проросійським Януковичем, якого  Путін у 2004 році двічі  вітав з обранням на посаду Президента.  І навіть разом з Мєдвєдєвим дружно  смоктали льодяники, стоячи на трибуні  Майдану Незалежності у тому ж 2004 році.
З Туркменістаном вийшов торгово-газовий конфлікт, що  призвів до припинення поставок туркменського газу через Росію. Щоправда, в кінці року їх відновили, але, як то кажуть,  осад залишився. Узбекистан, так само як і Туркменістан, узяв крен у бік від Росії, ставши учасником операції НАТО в Афганістані і надавши свій аеродром для перекидання американських вантажів для цієї країни.
Новий прем'єр-міністр Молдови Влад Філат, ледве вступивши на посаду, зажадав виведення російських військ з Придністров'я.
Тому сидячи в своєму кабінеті під бій курантів, які останнім часом  через протести громадян уже й не так чути,  Путін може писати свої казки.  Про геопанування, про Євразію й про Атлантиду, але дійсність уже інша.

Що в залишку? Новий амбітний геополітичний проект –  російсько-північно-корейський геополітичний союз. А чому б і ні? Два молодих амбітних політика Кім Чен Ин і В.В. Путін. І обов'язково пісня:  "Наш паровоз, вперьод леті! В комунє остановка!"

Володимир МАНЬКО