"Служу об'єктам нерухомості!"

Квартири для Міністерства оборони, на які десятки років чекають українські офіцери, розподіляють у ручному режимі.

"Служу об'єктам нерухомості!" (відео)
Квартири для Міністерства оборони, на які десятки років чекають українські офіцери, розподіляють у ручному режимі. Перебування у довжелезній квартирній черзі чи не з першого дня незалежності, зовсім не гарантує отримання житла. А от наближеність до потрібних генеральських кабінетів  - навпаки – 100 відсоткова гарантія отримати омріяну квартиру. І навіть не одну, а скільки душа бажає.

Денис Бігус з’ясував, як насправді розподіляють офіцерське житло у Міністерстві оборони.

«Сьогодні ви отримаєте ключі. Сьогодні від цієї оттакої слякотної погоди ви перейдете в теплі, світлі квартири свої. З чим я вас всіх вітаю», - Михайло Єжель, Міністр оборони України.
Велика подія для української армії. Прочекавши кілька років на завершення будівництва та кілька годин під мокрим снігом на візит Міністра, військовослужбовці Київського та Васильківського гарнізонів отримують оглядові ордери на квартири. Міністр усміхається щасливим господарям новеньких просторих апартаментів. А в цей час інші офіцери вже 3-й (третій) рік б’ються за те щоб не втратити хоча б своїх крихітних кутків у старому гуртожитку.
«Неужели наши семьи, после того что мы столько отдали стране, достойны очутиться на улице?» - Сергій Самарцев, підполковник запасу.
Вони називають себе «воєнбомжами». 40 (сорок) сімей військових, як діючих так і у запасі, мешкають у гуртожитку КНУ ім. Шевченка на Ломоносова 45. Договір Міністерства з вишем на проживання закінчився ще 2009-го. Вже тоді Університет не мав жодного бажання продовжувати його, але угоду все ж пролонгували.
«Відповідно до угоди протягом 2010-го року Міністерство оборони зобов’язано провести відселення решти сімей військовослужбовців, які проходять службу. А до кінця 2011 року, провести відселення всіх сімей військовослужбовців звільнених в запас або у відставку», - Сергій Самарцев, підполковник запасу.
Своїх зобов’язань Міністерство не виконало. Новий 2012 рік мешканці гуртожитку на Ломоносова зустріли, маючи місяць на виселення в нікуди, хоча деякі чекають на отримання законного житла вже понад 15-ть (п'ятнадцять) років.
Втім два десятки сімей мали отримати квартири у тому ж  Василькові, але після «погоджень» кількість квартир виділених цим військовим зменшили вдвічі.
Підполковник запасу Юрій Скотар, в родині якого семеро дорослих і дітей, навіть встиг подивитись на квартиру, яка йому зрештою не дістанеться.
«Житлова комісія розподілила. Ми туди їздили, подивились, забігли на цей 11-й поверх, але через два дні дізналися, що ми туди не попадаємо. Ну, дізнались про те, як була вже погоджувальна рада. І коли нас не розглядали, навіть не захотіли розглядати на погоджувальній раді – це конкретно полковник Проганюк» - Юрій Скотар, підполковник запасу.

Полковник Сергій Проганюк – один з очільників Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил. Саме ця структура керує розподілом квартир по всій Україні.
Керує одноосібно! У ручному режимі!
«На замку не тільки кордони але й будинки. І для того щоб отримати квартиру і для того щоб в’їхати в ніби то отриману військовослужбовцю в Україні потрібна не аби яка вдача», – Денис Бігус, журналіст.
«Рішення Міністра оборони було, житлової комісії на розподіл 19-ти (дев’ятнадцяти) квартир, але одна людина сказала, що вам дамо тільки 10-ть (десять).
Де поділи вони ще 9-ть – не пояснили.» - Юрій Скотар, підполковник запасу.

На сьогоднішній день квартирна черга серед військових в Україні – 45-ть (сорок п’ять) тисяч.
З них майже 7 000 – у Києві.
Але навіть якщо чекати на квартиру 20-ть (двадцять) років і бути першим у черзі – це не гарантує офіцерові отримання омріяного житла. Чи не половину всіх квартир для військових видають як «службове житло» за рішенням Міністра та тих людей, які приносять документи йому на підпис. І назад до Міністерства це житло вже не повертається, бо «службові» квартири миттєво роблять «приватними».  «Це справа техніки», – каже колишній Міністр оборони.

«Високі начальники своєму водієві, чи масажисту, чи кому завгодно своїм рішенням видає службове житло і робить його постійним, яке потім приватизується. Не звертаючи уваги на те, що в черзі стоять люди по 10-ть по 15-ть і більше років», – Анатолій Гриценко, екс-міністр оборони України.
Обізнані у справах військової нерухомості співробітники Міністерства не на камеру відверто розповідають, що торги за службові квартири розпочинаються ще до здачі будинку. І саме від їхнього результату залежить – скільки ж  житла залишиться тим військовим, які чесно стоять у черзі.

«Появляется 20  квартир в Н-ском гарнизоне. Или 100. Или 200 квартир. Они говорят, что с этого количества мы можем сделать 30 служебных, а можем 40. Объявляем конкурс. Негласный.», - співробітник Міністерства.

 «Коли квартири прийшли, тоді начальник ГоловКЕУ бере листа, іде до міністра оборони і пропонує йому – скільки квартир зробити службових, скільки постійних.» (Начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління генерал-майор Онофрійчук Петро Васильович) - співробітник Міністерства.

На питання -  скільки ж квартир зі службових перетворюються на приватні – наші співрозмовники щиро зізнаються – майже всі. Тому, що у більшості випадків, службове житло ніхто не отримує просто так. А от  якщо службова квартира все ж дістається без попередніх домовленостей, тоді перевести її у свою власність не реально.
Артура Гашенка після звільнення зі Збройних Сил мали забезпечити житлом. Він попросив віддати йому 1-кімнатну службову квартиру в якій і проживав разом із сім’єю з 2002 року.
 «Неможливо», - відповів уже відомий нам заступник ГоловКЕУ Сергій Проганюк.
«Дважды за подписью господина Проганюка я получил отказ, который аргументировался тем, что есть законодательство, которое не позволяет это сделать вообще», - Артур Гашенко, майор запасу.
Та слов «неможливо» - не перешкода для того хто стоїть ближче до годівниці.
«Господин Проганюк по такому алгоритму получил себе квартиру служебную в постоянное пользование. То есть для меня это стало откровением. Причём вся процедура его – перевода жилья – она проходила именно в тот момент, когда мне был дан отказ за именно его подписью», - Артур Гашенко, майор запасу.
За словами Гашенка, з 2008 по 2011 роки лише у Києві приватними стали майже 400 службових квартир військових. Цифра чимала, зважаючи на те, що за весь 2011 рік Міністерство придбало їх у столиці лише 50 (п’ятдесят). І понад половину зробило службовими.
«З документів контрольно-ревізійного Департаменту Міністерства оборони: «Встановлено, що 9-го лютого 2011 року комісією з контролю за виділенням житла погоджено виділення службової трикімнатної квартири Начальнику Київського квартирно-експлуатаційного управління полковнику Євсігнєєву В.М. 

 у цьому гарному будинку (м.Київ вул. Солом’янська 15-А) За попереднім місцем проходження служби в Полтаві Євсігнєєв залишив позачергово отриману 2-кімнатну квартиру своїй матері. Також встановлено, що полковник від Міністерства оборони раніше отримав ще одну квартиру -  а саме трикімнатну»»,  – Денис Бігус, журналіст.
Поки офіцерські сім’ї туляться в тісних гуртожицьких кімнатах, армійські чиновники легко забезпечують житлом усіх родичів. І що більше зірочок на погонах – то більше апетит.
«Чинний начальник Генерального штабу – пан ПЕДЧЕНКО, тоді, за матеріалами Рахункової палати, вже отримав 4-ри (чотири) квартири. Зараз може вже і 5-ть і 6-ть – я не знаю. Тобто начальник Генерального штабу може плакати крокодилячими сльозами, як важко живуть офіцери, а сам отримав кілька квартир. І потім переписав на своїх родичів і приватизував», – Анатолій Гриценко, екс-міністр оборони України.
Отримати у комісії з контролю за розподілом житла це саме житло по кілька разів декому не складно.

У протоколі одного з засідань комісії чітко видно, що її члени люблять ставити підписи під фактично порожніми бланками, а чинний міністр оборони радо підписує ці папери тільки вже із заповненими прогалинами.
«Щоб зупинити ці махінації, тоді, будучи Міністром, я прийняв рішення особисто розподіляти це житло. І встановив порядок: якщо є обґрунтування для переведення службового житла в постійне – тоді я приймаю рішення. Унікальна була ситуація – жодних обґрунтувань не було. Потреби переводити службове житло в постійне не виявилося. Потім я пішов, і зараз ця «кормушка» знову відкрилася, але за це відповідає вже Єжель,» – Анатолій Гриценко, екс-міністр оборони України.
Втім схеми ручного керування розподілом житла не заважають Михайлу Єжелю браво рапортувати про скорочення черги на квартири. Дійсно, чимало з тих, хто отримує службове житло, щоб потім його приватизувати, справді у ній є. Тільки не на початку, а ближче до кінця. А отримавши позачергово свою квартиру ці прізвища загадковим чином незабаром знову з’являються в списку.
«В цьому році вже здали 1000 (тисячу), здаєм 1800 квартир. В прошлому році ми здали 2000 квартир. Так що і Верховний Головнокомандувач – Президент нашої Держави – знає про ці події…
Ну, я думаю, однозначно, що Новий рік вони  будуть зустрічати в оцих своїх домах і квартирах. І  тут буде стояти ялинка. Так чи ні?", – Михайло Єжель, Міністр оборони України .

«На під’їздах красиво презентованого Міністром будинку нині висять замки. Новий рік у ньому можна було зустрічати хіба що у холоді і темряві, адже до комунікацій він не підключений і, взагалі, для життя не придатний.
Він ніби є, але насправді його немає - точно як наші Збройні Сили», – Денис Бігус, журналіст.
"Служу об'єктам нерухомості"
(відео дивитися)
Джерело: Телеканал TVi програма "Знак оклику" випуск від 16 січня 2012 року