Військовий бунт

Військовим уривається терпець. Міністерство оборони нерідко в епіцентрі скандалів. Тоді, як на місті стратегічних об'єктів виростають елітні новобудови, військовослужбовці марно чекають на житло.

Військовим уривається терпець. Міністерство оборони – чиновники та офіцери - нерідко в епіцентрі скандалів стає нерухомість та земля які належать, чи, принаймні, належали саме їм.

 Тоді, як на місті стратегічних об'єктів виростають елітні новобудови, колишні та діючі військовослужбовці продовжують марно чекати  на обіцяне безкоштовне житло.

Як держава віддячує своїм захисникам?

Що зараз на місті об’єктів, які були розпродані Міністерством оборони?

І до чого готові офіцери-безхатченки сьогодні?

А також, що буде, коли військовослужбовці таки втілять на практиці те, чого їх учили? - спеціальна тема Ярослава Мінервіна.

Родини 47 тисяч офіцерів по всій Україні десятками років тісняться в гуртожитках. Ну а тим часом – Некоторые офицеры и генералы получают одну-две-три-четыре квартиры. Это приближённые к Министрам обороны, заместителям, которые приходят вместе с ними. Это начальники Департаментов и управлений, которые ближе к «солнцу» , то есть – генералы и генеральские дети…

Олександр Погребний віддав службі в армії три десятки років. Навіть після того, коли став інвалідом, отримати обіцяного так і не вийшло.

Олена Погребна – дружина офіцера: – Там спит внук, тут спит зять с дочкой, я сплю рядом на полу, дедушка спит на кухне.

Олександр Погребний – полковник запасу: - Есть такое – гауптвахта в службе правопорядка. Так вот там в камерах больше метраж был на человека, чем в этой комнате.

На п’ятьох членів родини – 19-ть квадратних метрів службового житла. Зараз у сім’ї полковника чекають на ще одного онука.

Олена Погребна – дружина офіцера: - С дедушкой то-ли в палатке на улице жить, то ли непонятно.

Сергій Самарцев – підполковник запасу: Если ты будешь честно стоять на очереди и не будешь позорить свою офицерскую честь, то твоя семья рано или поздно скажет – «А что ты сделал для своей семьи, служа этому государству?»

Університетський гуртожиток. Тут військові із сім’ями прожили 10 років. Тепер…

Сергій Самарцев – підполковник запасу: … Нас начали от сюда выгонять на улицу.

Коли офіцерів скорочували, високі чини Міністерства оборони пообіцяли – протягом 10-ти років вирішити усі житлові питання. Замість цього сьогодні …

… С 500 (пятисот) гривен нам подняли до 3 000 (трёх тысяч) гривен в месяц за проживание…

Чому військове відомство не тільки не вирішило квартирне питання офіцерів запасу, але й не допомогло у протистоянні із власником тимчасового помешкання, «агенти впливу» запитують Міністра оборони України Павла Лебедєва: - Министерство обороны не участвует, потому что они уже пенсионеры – уволенные. Это вопрос Университета, но не Министерства обороны. А какими нормами действует Университет – без комментариев.

І вже наступного дня прес-служба Міністерства письмово повідомляє – насправді країна захисників не забула.

«Практичну допомогу мешканцям гуртожитку по захисту їх прав у судах надає юридична служба Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.»

Справедливо вирішити питання українських військових неможливо. Грошей закладених в бюджеті катастрофічно не вистачає.

Павло Лебедєв – Міністр оборони України: – На этот год запланировано 12 миллионов гривен.

Цієї суми може вистачити хіба що на кілька десятків помешкань. Проте кошти у самого Міністерства є. Тільки в цьому році військові планують виручити з розпродажу близько 6-ти (шести) мільярдів! гривень.

Павло Лебедєв – Міністр оборони України: – Вот сейчас как раз решается вопрос – за счёт дополнительных источников от продажи надлишкового майна – чтоб эти деньги направлялись на решение социальных вопросов по защите военнослужащих, в том числе и на жильё.

Про такі розпродажі чули і у Всеукраїнській спілці безквартирних офіцерів.

В’ячеслав Осіпенко – голова Всеукраїнської спілки безквартирних офіцерів: – Это, я знаю, по улице Трутенко есть дома. Это участки земли, которые передавались Министерством обороны на Святошино. В районе лицея им. Богуна – бывшее Суворовское училище, где очень дорогая земля.

Тільки про соціальні гарантії чи вирішення якихось зобов’язань перед людьми тут не йдеться, переконує В’ячеслав Осіпенко. Як приклад, елітний будинок, що стоїть на колишній землі військової комендатури в центрі столиці.

В’ячеслав Осіпенко – голова Всеукраїнської спілки безквартирних офіцерів: – Нет и не будет ни одного военного самого разного ранга, который получил бы там квартиру.

Ярослав Мінервін – журналіст: – Половина квартир в цьому будинку (вул.Трутенка, 3 ЖК «Три сезони») мали отримати військовослужбовці. В тім, житимуть тут лише кілька десятків сімей, що мають стосунок до армії.

Всі ці спірні об’єкти розпродані та передані за різних Міністрів оборони у різний час. І кожен з них за свого правління Міністерством обіцяв вирішити питання житла для військових.

В’ячеслав Осіпенко – голова Всеукраїнської спілки безквартирних офіцерів: – Министры через 8-9 месяцев, через 2 года максимум, меняются. Свои обещания они не выполняют. Ответственность за это никто не несёт.

Офіцери безхатченки першим чином, перед тим як влаштовувати черговий розпродаж у Збройних Силах, вимагають…

Сергій Самарцев – підполковник запасу: – Провести ревизию того, что уже было роздано. По каким ценам оно было роздано. Куда? Сколько квартир было приобретено? Все закупки, которые проходили…

В’ячеслав Осіпенко – голова Всеукраїнської спілки безквартирних офіцерів:  – Мы сможем передать некоторые документы для того, чтобы с помощью вашей службы всё таки достучаться до Министерства обороны и до правоохранительных органов.

Ну а вже після проведення ревізії зробити механізм розподілу житла більш прозорим. А також безпосередньо залучати безквартирних офіцерів до будівництва їхнього житла.

В’ячеслав Осіпенко – голова Всеукраїнської спілки безквартирних офіцерів:  – Жилищно-строительные кооперативы, возможность инвестирования в своё жильё, каждому офицеру, каждой семье…

Ну а поки офіцерам не пішли на зустріч, вони вимушені мітингувати та відстоювати свої права у судах.

Наскільки ще вистачить терпіння у людей, які уміють добре поводитись зі зброєю, невідомо. Але вони обіцяють – якщо змусять, вже дуже скоро візьмуть і її.