Онлайн

Про те,як я стала залежною від Інтернету. І як я не хочу від нього відмовлятися.

Добрий день.

Я-анонімний інтренетголік .

Ця історія почалася 4 роки тому. Вранці подружка Настя прийшла до мене в гості для того,щоб зареєструвати мне у соціальних мережах. Не зважаючи на те,що це здавалося мені непотрібним, і вже тоді я розуміла,що це буде просто втрачений час, своїм іміджем я не змогла знехтувати. Як це так – у всіх є профайл у «вконтакті»,а у мене не має – не правильно це. Всі тільки і говорять про те,що кому написав, яку пісеньку «на стінку» скинув, що було вчора, що буде завтра .У цій бесіді я була абсолютним аутсайдерм. І як людина, яка і так у дитинстві не мала самокат «як у всіх» знехтувати цим новим трендом я не могла. Як не змогла у свій час пройти повз «йо-йо», тамагочі, твістер, та уточку понку. Чесно кажучі, я не розуміла прикол тамагочі. Ну є якесь електронне курча, якого треба годувати,мити і вкладати спати. Ну і що? Навіщо воно треба? Так само з понкою. Вона була зовсім негарною. Це, правда,одна з найгірших іграшок, яку я колись бачила. Величезні губи , нерівні очі. Але було у всіх-то подавай і мені.

Така сама історія склалася і з соціальними мережами. З*явилася вона в мене як і у всіх. І засмоктала мене так же як і всіх.

Коли Настя показала мені як цим користуватися і пішла, я не могла  вилізти з нету  декілька діб підряд. Я писала всім,писала-писала-писала, сходила в школу ,прийшла за комп’ютер і знову пишу-пишу –пишу

Так йшли мої роки . Так пройшло моє шкільне життя .З того почалось моє університетське

І якщо хвороба на « мам, купи мені тамагочі», давно пройшла, то бацила інтернет- соціальних мереж ще й досі живе у кожному із нас.

Ось кажуть,що інтернет – це павтина, в якій ми усі застрягли. Але я не застрягла .Я сама тримаюся за нею усіма своїми силами .І які б вітри у вигляді обставин мене не здували з цієї павутини,я все одно за неї хапаюсь.

Ні ,це не хвороба,це мій спосіб життя. І мені подобається. Легко знайти нових знайомих, та дізнатися багато цікавого про їх життя, легко списатися з кимось, легко ділитися своїми переживаннями.

Цукерберг і Дуров начебто подумують над тим щоб «прикрити лавочку» та прибрати соціальні мережі. Приберуть ці - з*являться інші. Бо ми звикли до цього .Ще приберіть  мобільні телефони .Давайте знову спілкуватися тільки по домашньому телефону та сидіти біля нього,розмовляючи з друзями.

Якщо світ відкриває для нас більше можливостей - я ними не нехтую.

Я так живу .І дякую,Настя.

                                                                                                          Коваль Наталія