Про те,як я стала залежною від Інтернету. І як я не хочу від нього відмовлятися.
Добрий день.
Я-анонімний інтренетголік .
Ця історія почалася 4 роки тому. Вранці подружка
Настя прийшла до мене в гості для того,щоб зареєструвати мне у соціальних
мережах. Не зважаючи на те,що це здавалося мені непотрібним, і вже тоді я
розуміла,що це буде просто втрачений час, своїм іміджем я не змогла знехтувати.
Як це так – у всіх є профайл у «вконтакті»,а у мене не має – не правильно це.
Всі тільки і говорять про те,що кому написав, яку пісеньку «на стінку» скинув,
що було вчора, що буде завтра .У цій бесіді я була абсолютним аутсайдерм. І як
людина, яка і так у дитинстві не мала самокат «як у всіх» знехтувати цим новим
трендом я не могла. Як не змогла у свій час пройти повз «йо-йо», тамагочі,
твістер, та уточку понку. Чесно кажучі, я не розуміла прикол тамагочі. Ну є
якесь електронне курча, якого треба годувати,мити і вкладати спати. Ну і що?
Навіщо воно треба? Так само з понкою. Вона була зовсім негарною. Це,
правда,одна з найгірших іграшок, яку я колись бачила. Величезні губи , нерівні
очі. Але було у всіх-то подавай і мені.
Така сама історія склалася і з соціальними
мережами. З*явилася вона в мене як і у всіх. І засмоктала мене так же як і
всіх.
Коли Настя показала мені як цим користуватися і
пішла, я не могла вилізти з нету декілька діб підряд. Я писала
всім,писала-писала-писала, сходила в школу ,прийшла за комп’ютер і знову
пишу-пишу –пишу
Так йшли мої роки . Так пройшло моє шкільне життя
.З того почалось моє університетське
І якщо хвороба на « мам, купи мені тамагочі»,
давно пройшла, то бацила інтернет- соціальних мереж ще й досі живе у кожному із
нас.
Ось кажуть,що інтернет – це павтина, в якій ми усі
застрягли. Але я не застрягла .Я сама тримаюся за нею усіма своїми силами .І
які б вітри у вигляді обставин мене не здували з цієї павутини,я все одно за
неї хапаюсь.
Ні ,це не хвороба,це мій спосіб життя. І мені
подобається. Легко знайти нових знайомих, та дізнатися багато цікавого про їх
життя, легко списатися з кимось, легко ділитися своїми переживаннями.
Цукерберг і Дуров начебто подумують над тим щоб
«прикрити лавочку» та прибрати соціальні мережі. Приберуть ці - з*являться
інші. Бо ми звикли до цього .Ще приберіть
мобільні телефони .Давайте знову спілкуватися тільки по домашньому
телефону та сидіти біля нього,розмовляючи з друзями.
Якщо світ відкриває для нас більше можливостей - я
ними не нехтую.
Я так живу .І дякую,Настя.
Коваль Наталія
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.