Підписання опозицією Угоди про спільні дії залишило більше запитань

Підписання Угоди про спільні дії залишило більше запитань, ніж дало відповідей

Передусім до цього питання необхідно підходити з холодною головою. Давайте дивитися уважно – що ж таки підписала опозиція?

1.                Угода не дає відповіді на питання пропорційності розподілу місць між її підписантами у мажоритарних округах  - це головна небезпека конфлікту між опозиціонерами;

2.                Не визначено порядок всування об’єднаних кандидатів;

3.                Не визначено порядок співпраці в частині виборів за списками;

4.                Слабко гарантоване і саме виконання Угоди. Відповідальність за це покладена лише на лідерів політичних сил, що, до того ж, демонструє не зовсім правовий характер підписаного документу;

5.                Залишається відкритим і питання чи були уповноважені лідери своїми партіями на це підписання? Адже за типовим уставом політичної партії рішення про таке підписання може приймати щонайменше політична рада партії, а то й може з’їзд. Під час конкретного внутріпартійного визначення кому йти в депутати, а кому ні – ця проблеми може вилізти боком для лідерів;

6.                Після виборів угода стосується лише питання створення більшості в парламенті. А що буде якщо опозиція не зможе створити більшості – кожен сам за себе?

Уже зараз простежуються неузгодженості між опозиціонерами. Так Кличко заявив про обов’язків праймеріз у визначені кандидатів у мажоритарних округах, а Яценюк про те, що в виборах за пропорційною складовою (за списками) будуть приймати лише 3 опозиційні партії (без «Удару» Кличка).

 В той же час Гриценко («Громадянська позиція») і Катеринчук («Європейська партія») не підписали  Угоду, а – натомість «Маніфест громадянської солідарності» з УСДП Наталії Королевської. І, таким чином, можуть претендувати на статус ще однієї «об’єднаної опозиції» до якої можуть долучитися й інші дрібніші опозиційні структури.

В опозиції була велика спокуса – висунення єдиного кандидата; і вона на неї піддалася. Висунення єдиного кандидата безумовно «здешевить» компанію, буде сприяти концентрації ресурсів і зусиль опозиційних партій.

Але, разом з тим, з тактичної точки зору, це може ослабити загальні результати опозиційних партій отримані за пропорційною складовою виборів – при голосуванні за список.

Адже, існують і очевидні ідеологічні розбіжності між соціал-демократами і націоналістами, що підписали Угоду. І першим і другим це підписання значно звузило поле для політичного маневру. Особливо в Центрі, на Півдні та Сході України.

Крім того, приміром, навряд чи спільний кандидат від опозиції висунутий від «Фронту змін» дуже вже агітуватиме голосувати за списки інших опозиційних партій - оскільки опозиціонери розуміють, що вони потенційні конкуренти і борються на одному електоральному полі. Таким чином суперництво у виборах за пропорційною складовою зберігається Особливо від цього постраждають дрібні політичні партії, чи ті опозиційні структури, які висунуть менше кандидатів, і що знаходяться на межі подолання виборчого бар’єру – такі, наприклад, як «Свобода» чи «Удар».