Два роки пiд владою окупантiв.

Здавалося б особиста справа - вiрнiсть совковим iдеологiчним штампам .

 Та приверженiсть половини краiни вбитим в пiдсвiдомiсть великодержавним росiйським псевдоцiнностям привела до фактичноi реставрацii  окупацiйного режиму. I це при вiдсутностi явноi зовнiшньоi окупацii!

Виявляеться, по напiвзотлiлим самодержавно-комунiстичним кресленням не можна побудувати нiчого, крiм тiei ж гнилоi антинародноi диктатури, тiльки зi ще вiдразливiшим кримiнальним смородом. 

Виявляeться, що украiнофоби табачники в урядi, украiнофоби колiсниченки в парламентi, украiнофоби у всiх великих i малих владних кабiнетах не можуть зробить нiчого корисного Украiни. Всяка справа перетворюeться на вiдкат. I в грошах. i в полiтицi. Що i бачимо на власнi очi.

Виявляеться,iдоли Ленiна (i навiть Сталiна!) стоять не просто так. I путiнТВ не просто так лiзе у вуха i очi по всiх каналах. I старi пропагандистськi радянськi фiльми не просто так iдуть навiть на Першому нацiональному. I сам Перший нацiональний неспроста очолюе украiнофоб Арфуш!

По Булгакову розруха не в туалетах, а в головах. Як тiльки позбавимось розрухи в головах у виглядi любовi до ленiна i совкового минулого, ностальгii за iмперським вялiчiем  русскаго мiра i сприймемо своi нацiонально-патрiотичнi цiнностi, коли  в Стeпанi Бандерi будемо бачити не пугало, а одного з борцiв за незалежну i процвiтаючу Украiну, то зможемо об*еднатись нарештi в единий народ i збудувати мiцну  i розвинену державу.

Вже европейськi краiни вiдкрито дивуються i обурюються безвiдповiдальнiстю украiнцiв, що не бажають контролювати дii влади i заставляти ii рухатись в правильному напрямку. Так, вчора про це написала нiмецька "Дойче велле"

Чому бастують куди бiльш благополучнi нiмцi чи греки, а украiнцi мовчки споглядають на стрiмке розкрадання краiни? Чому на виборах пiддаються на пiдкуп i залякування? Може, вже пора на дiлi довести, що наш гiмн не просто слова. I ми дiйсно козацького роду. Треба усвiдомити, що без щоденного народного контролю уряд перетворюеться на машину без водiя. I обов*язково заiде в кювет корупцii а то i прямоi здачi нацiональних iнтересiв. Якби ми зiбрались на другий майдан через пiвроку пiсля першого (коли Ющенко поставив донецького генпрокурора i разом з донецькими почав потихеньку грабувати Украiнy), то скорiше за все давно б були в евросоюзi. Та не дав бог розуму.

Тому питання змiни ситуацii сьогоднi упираеться в змiну ментальностi людей, в першу чергу сходу Украiни, з промосковського на проукраiнський. У вiдмову вiд  вигiдного лише владi ( а тому вiн ретельно культивуеться)  мiфу про "людину - гвинтика", вiд якоi нiчого не залежить. Досвiд демократичних краiн, з яких найближча - Польща, показуе, що залежить. Практично все   в державi залежить вiд громадян - виборцiв.. Через вибори ефективного уряду. I вчасну його замiну при необхiдностi.    Задача всiх прогресивних полiтикiв, журналiстiв i взагалi небайдужих людей - доносити це до кожного украiнця. Ми хазяi на своiй землi. Ми наймаемо на роботу президента i уряд.  I  наш найперший обов*язок ретельно контролювати виконання ними цеi роботи.Та в разi потреби кидати свою роботу, щоб поправити хибнi кроки урядовцiв. Маемо досвiд майдану. Треба лиш усвiдомити, що майдани - це аналог клюшки в руках хокеiста, якою шайбу - уряд заставляють рухатись у вiрному напрямку. Чому б не зiбати майдан за вiдмiну недоторканостi i прийняття закону про iмпiчмент? Адже нашi "обранцi" абсолютно незаслужено живуть як боги, нi в чому собi не вiдмовляючи i нi за що не вiдповiдаючи.

Мабуть таки починати треба з вiдставки Табачника. Школа мала б ростити свiдомих громадян демократичноi краiни. Та для табачникiв слово свiдомий страшне i вороже.  Бо свiдомi громадяни не пiддаються манiпуляцiям i не дадуть себе обкрадать.  Тому школу штовхають назад у совок, ростити терплячих рабiв. Мусим дать цьому раду.  Вихiд бачу у створеннi Украiнськоi патрiотичноi партii, яка через своi мiсцевi органiзацii проведе необхiдну просвiтницьку роботу. Не може бути вiльною i демократичною краiна, населена невiльниками.