Для чого позбуватись курки, яка несе золоті яйця?

21 лютого провладна більшість у Верховній Раді прийняла у першому читанні новий Закон про морські порти.

21 лютого провладна більшість у Верховній Раді прийняла у першому читанні новий Закон про морські порти. Згідно з цим документом держава фактично відмовляється від ведення комерційної діяльності в вісімнадцяти морських портах України на користь приватних компаній.

Новим Законом про морські порти уряд створює державну Адміністрацію, за якою залишає лише певні контролюючі функції та забезпечення безпеки судноплавства, а все майно, яке сьогодні перебуває на балансі морських портів як державних підприємств, буде підлягати приватизації. Головні гідротехнічні споруди портів – причали будуть віддаватись у довгострокову концесію приватним компаніям.

Як людина, яка мала відношення до морського транспорту у минулому, можу сказати, що морським портам в Україні як повітря потрібні інвестиції, оскільки їх фонди геть зношені. Але це не означає, що державі необхідно просто позбутись цієї власності. Це є найпростіше і безглузде рішення.   

Приватні інвестиції й так за останні років десять потужно надходять у портову галузь. Як приклад – новозбудовані приватні термінали “Нібулон” та “Ніка-Тера” у Миколаївському порту. Приватні інвестори прийшли й в Одеський та Іллічівський морські порти та порт Південний. Факт перебування портів у державній власності, як бачимо, не завадив інвесторам вкладати гроші у перевалку та транзит вантажів.

Не заважаючи на зношеність фондів, державні морські порти продовжують утримувати позитивну динаміку вантажообігу, а відтак і позитивну динаміку у надходженнях до держбюджету. Так, у 2011 році державні морські порти перевантажили вантажів на 6% більше аніж в попередньому році. Чистий прибуток від діяльності морської галузі у 2011 році становив 2 млрд. гривень. Кому це заважає? Хто лобіює перерозподіл грошових потоків у морській галузі?

Як повідомило одне джерело, на цей закон із нетерпінням чекають у "Смарт-груп" Вадима Новинського, "Портінвест" Ріната Ахметова, “Kernel” Андрія Веревського, "Нібулон" Олексія Вадатурського.

Українська держава не повинна позбуватись своєї стратегічної власності, ще й такої, яка несе їй “золоті яйця”. Чому це не розуміє чинний уряд?