Чому 2 + 2 не дорівнює 5?

За минулі два тижні відбулися події, які суттєво вплинули або ще вплинуть на рейтинги політичних сил в Україні.

Сьогодні зранку на електронну пошту прийшов лист від Соціологічної групи "Рейтинг" зі свіжими дослідженнями. Статистика демонструє дві цікаві тенденції: по-перше, ПР повернула собі першість в електоральних рейтингах, по-друге, у Фронту змін погіршилися показники.

1. ПР + Сильна Україна.

З технологічної точки зору такий крок є правильним для обох політичних сил. Тігіпко, пішовши працювати в уряд Азарова, втратив нішу "третьої сили". Перед парламентськими виборами в нього були два напрямки подальшої політичної діяльності: або залишати посаду і разом із "Сильною Україною" переходити в опозицію, або остаточно вливатися у партію влади. Тігіпко обрав легший шлях потрапляння у парламент.

Таким чином ПР позбулася колись потужного конкурента. Також не виключено, що саме С.Тігіпко очолить публічний виборчий штаб партії влади. Анонсування соціальних ініціатив президента лише підтверджують логічність такого призначення.

Злиття обох політсил дозволило партії влади знову вийти на перші позиції в електоральних рейтингах. Разом з тим, 4% "Сильної України" (хоча швидше самого Тігіпка) автоматично не додалися ПР. Її ріст – 2-2,5%. Частина голосів відійшла опозиційним партіям, зокрема "УДАРу" Кличка і Громадянській позиції Гриценка (як носіям кліше "альтернативної третьої сили"), рейтинги яких останнім часом продемонстрували найбільше зростання. Решту прихильників СУ стали "противсіхами".

Отже, електоральне поле влади зачищене під одну політичну силу. Її результат на виборах має забезпечити широке використання адмінресурсу, бюджетного фінансування та відсутність конкурентів.

2. Батьківщина + ФЗ

30 березня Яценюк фактично підтвердив, що готовий "злити" свою політичну партію в обмін на перше місце у списку "Батьківщини". На перший погляд, для обидвох опозиційних сил це – взаємовигідне рішення.

Лідер Фронту змін вирішив для себе стратегічне завдання – став опозиціонером № 1 за умов подальшого ув'язнення Тимошенко. Фактично його участь в КОД переслідувала саме таку мету. Крім цього, Яценюк мав проблеми із партійним будівництвом, оскільки ФЗ не славився ні легалізацією первинних осередків, ні кадровим потенціалом. Це певним чином ускладнювало проведення виборчої кампанії на місцях.

Кількість партійних осередків у ВО "Батьківщина" - одна з найбільших в Україні (друга після ПР). Також там є люди, які пройшли не одну виборчу кампанію, наявні бази досвідчених членів ТВК і ДВК. Тож для Яценюка ця проблема відпадає сама собою.

Турчинов, у свою чергу, вирішив для себе фінансове питання. Як відомо, основні спонсори БЮТ вже давно стали частиною влади, від чого різко спорожнів партійний гаманець. Об'єднання можливостей опозиційних партій дає їм можливість розраховувати на хороший результат на виборах. Тому не виключено, що до цього мегаблоку додадуться й інші опозиційні сили, насамперед партії-карлики.

Розрахунок простий: на виборах до ВР зайняти 1 місце по партійним спискам, випередивши партію влади. Психологічно це повинно вплинути на українського виборця і порушити усталений міф про всемогутність влади. Також максимально консолідувати зусилля на мажоритарних округах і не віддати їх владі.

Однак, спільний похід на вибори не гарантує кумулятивного ефекту. По-перше, досвід 2002 року показує, що навіть перемога опозиції за партійними списками не означає створення більшості у парламенті. По-друге, об'єднання Батьківщини і ФЗ – це рішення швидше Турчинова і Яценюка, а не торжество внутріпартійної демократії. Буде багато незадоволених як серед партійних функціонерів, так і серед виборців.

Не всі прихильники ФЗ готові голосувати за Турчинова і Ко. І навіть якщо внутрішні соцдослідження показали якісь електоральні позитиви, стратегічно формула "2+2=5" може не спрацювати. Нинішні результати опитування групи "Рейтинг" це підтверджують.

Як на мене, окремими списками Батьківщина і Фронт змін набрали б більше голосів. А в сукупності із партією "УДАР" і, можливо, "Свободою" могли б сформувати більшість у ВР. Щодо мажоритарки, висунення єдиного кандидата від опозиції – абсолютно правильна стратегія. Питання лише, яким чином визначатимуть цього кандидата. Бо нещодавно в Обухові опозиція не могла домовитись апріорі, оскільки не було проведено спільного незалежного дослідження. Тож кожен вважав свого кандидата найбільш рейтинговим і не хотів поступатися власними амбіціями.

Я чудово усвідомлюю, що ще зарано судити про електоральний ефект від об'єднання партій Тимошенко і Яценюка. Зрештою, його ще не відбулося. Однак, 10% підтримки партії, яка  може зникнути із політичної карти України, можуть перейти іншим політсилам і не обов'язково це буде "оновлена" Батьківщина. Тому в кращому разі 2+2 дорівнює 4, а в гіршому – навіть 3.