Весілля ангелів

«Любові всі віки покірні» - говорить відома приказка. Але не завжди ця любов закінчується словами з казки «Жили вони довго і щасливо».

Одного разу у маленькому англійському містечку Мекворті відбулася незвичайно зворушлива історія. У липні 2004 року 28-річна Лорейн Флеммінг дізналася про те, що її 8-річний син Ріс Флемінг хворий на лейкемію. Всі зусилля лікарів, важкі сеанси радіо - та хіміотерапії не дали позитивного результату. Більше ніж половину свого життя хлопчик мужньо боровся з тяжким недугом. Коли він помічав, що мамині очі червоні від сліз він намагався всіляко підтримувати та заспокоювати рідну, посміхаючись та говорячи, що почуває себе добре. Маленький Ріс мріяв, що коли він вилікується, то він, мама, вітчим Мік та його кохана ледь не від самого народження подружка Елеонора Пурсглав поїдуть на море. Але трьома тижнями раніше лікарі винесли неминучий вердикт – малому залишилося жити кілька днів, а можливо і годин. Ріс спокійно вислухав лікаря, потім підійшов до мами і сказав:

– Мам, я повинен встигнути женитися.

Наступного дня дітям влаштували свято, на якому Ріс з червоною трояндою у руці офіційно запропонував Елеонорі руку і серце. Дівчина, ні секунди не сумніваючись, погодилась. Весілля організували справжнісіньке – на шикарному білому лімузині дітлахів привезли до священика, у ролі якого виступила мама Елеонори, діти перед вівтарем поклялися один одному у вічному коханні, після чого обмінялися обручками, повідомляє англійська газета Telegraph. 

"Коли лікарі сказали, що у нас залишилося всього декілька тижнів, ми постаралися взяти від життя все, що було можливо", – розповідає мати Ріса, Лорейн.

Зі слів мами, Ріс ніби відчував, що йому залишилося жити зовсім недовго, але він був сповнений рішучості справдити свою мрію – зіграти весілля, яке було для нього таким важливим.

Весілля стало останнім справдженим з цілого списку бажанням, яке він поклявся виконати перед смертю. Список включав в себе поїздку на автомобілях марки Porsche і Ferrari, денну екскурсію на пожежну станцію і піратську вечірку для друзів.

По закінченню весілля хлопець виглядав дуже спокійно та полегшено, бо справдилася його головна мрія. Він підійшов до матері і сказав: «Тепер я можу піти.»

На наступний день після весілля Ріс Флеммінг помер вдома в оточенні рідних. А за машиною з труною їхала карета з кіньми, як в улюбленій казці хлопчика.

Валерій Демош з міста Київ написав і присвятив дітям вірша:

Что делать? Жизнь ведь такова.

Не всё во власти человека.

И жаль конечно же мальца,

Что не дожил он части века,

Угас как, луч в кромешной тьме.

Ушёл, оставив только память.

Любовью жил он на земле,

Её для всех он и оставил.

Возможно, годы пролетят,

И над могилой плача, Элли

сможет счастье вспоминать,

об этом браке с Рисом Флемминг.

Світла пам`ять наймолодшому Справжньому Чоловікові.

Звісно, кожна маленька дівчинка мріє про своє весілля, про красиву білу сукню і, звичайно, принца на білому коні. Але у 9-річної Джейли Купер не було цілого життя, щоб чекати цього принца. В Саутлейку (штат Техас) дівчинка боролася проти лейкемії протягом двох років, і кінець битви був вирішений наперед.

Лікарі підтвердили, що Джейлі Купер залишилося жити всього кілька тижнів - у неї рак крові. Дівчинка знала, що надії вже немає. Але любов розцвіла в її серці - почуття до хлопчика, з яким вона познайомилася в госпіталі. Дев'ятирічний Хосе, теж хворий на лейкемію, відповів Джейлі взаємністю.

І Джейла Купер прийняла дивовижне рішення. Серце, якому залишилося битися так недовго, вона назавжди віддала своїй любові, своєму ровеснику Хосе Гріггс, якого зустріла в лікарні. Почуття були настільки сильними, що закоханий хлопчик пішов на поправку. Батьки Хосе не могли повірити своєму щастю.

"Він став частіше посміхатися, його самопочуття покращилося, - каже отець Хосе Лоуренс Гріггс. - І ситуацію змінила вона, ця маленька. Джейла увійшла в його життя і перевернула його. Вона змусила мого сина знайти в собі резерви сил і боротися з хворобою".

  Сценарій весілля був підготовлений самою Джейлою. З усього Техасу в сім'ю Купер надходили гроші на допомогу дівчинці. А також для того, щоб свято пройшло так, як вона забажає.

"Мій син знає, що відбувається, і він розуміє, що Джейла з кожним днем все ближче до небес, - говорить Карла Гріггс, мати нареченого. - Але він любить її".

  Весілля було символічним - офіційної реєстрації не було.

"Я рада, що здійснилася мрія моєї доньки, - каже її мати Ліза Купер. - Вона постане перед Богом щасливою".

У середу, 1 квітня 2009 Джейли не стало.

Впевнена, що подібних історій ще чимало. І це дійсно дивовижно, адже у такому юному віці діти вже зрозуміли, що таке Час, що таке Життя і що таке Кохання. Не кожний дорослий має таку можливість. Тому давайте, поки не стало занадто пізно, вчитися на таких прикладах, щоб потім не було про що жалкувати. Цінуймо життя! Кохаймо по-справжньому! І не забувайте казати близьким людям найголовніші слова. Ніхто не запам`ятає Вас за Ваші думки.

Катерина КУПРІЄНКО