"Небуздане хамство і цей раз розвалило Українську Державу" (В. Липинський). Чи можна будувати державність без еліти? Розвивається чи деградує суспільство, де усе опанувала маса?
Світ сьогодення яскравий і швидкий. Картинка на моніторах, екранах і сторінках преси яскрава й зваблива. Вона закликає нас поспішати купувати, встигнути, наздогнати, не пропустити черговий розпродаж чи висловитись на чергових виборах, але зовсім не лишає місця й часу подумати над власними діями. Та ж не у спонуканні до аналізу завдання сучасних "продавців снів", а у творенні "маси споживачів", що проковтне будь-що. І це стосується не лише сфери матеріальної, а й нашого духовного буття та самоідентифікації.
Чи може бути здоровим суспільство без еліти? Українські вчені, що задавалися питанням розбудови нашої державності, розробили власні теорії. За словами Дмитра Донцова: "За моральним упадком еліти слідує, як його тінь, заслужена кара нації". Можна багато говорити про те, як знищували нашу еліту упродовж чи не усієї історії народу. Та, гадаю, важливіш усвідомити тенденції сучасні, бо ніхто не в силі змінити минуле, але мусить сам займатися своїм сьогоденням.
То де зараз наша еліта і чим займаються ті, кого ми звикли називати "аристократами духу"? Схоже, поняття "духовних авторитетів" у сьогоднішніх умовах виродилося. З різних більш чи менш авторитетних трибун людям втовкмачують про недолугість народу, низький культурний і духовний рівень соціуму і т.д. Причому, промови ці присмачено насправді аж геть не "елітарною" лексикою. Так, наче оті промовці раптово втратили відчуття слова і ясність думки. Для чого це робиться? Чи не для того, щоб і справді поступово звикали "заковтувати" будь-що, бо начебто "вже все одно"? Можливо, це і є оте, згадане Донцовим покарання, і у світі перевернутих цінностей та орієнтирів треба заново шукати себе?
В. Липинський у своїх роботах приділяв увагу загальноєвропейській плебейськи-прагматичній тенденції, і представив її у міфічних образах синів Ноєвих - Хама і Яфета. Першому з котрих притаманний "абсолютний брак любові до своєї громади, натомість любов тільки до себе, до свого "я"", а другий уособлює творчу енергію, спрямовану на розвиток тієї громади. У світлі цих образів цікаво подивитися на деякі гучні заяви й заклики до народу, - хто їх промовляє - самовпевнений Хам чи творчо-суперечливий Яфет? Чи не помінялися непомітно для нас маски й дійові особи на сцені?..
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.