Без надії сподіваюсь
05 червня Верховна Рада почала
розглядати проект закону «Про засади державної мовної політики». Про цей закон
чули всі, як на мене досить суперечливе творіння Ківалова С.В.
та Колесніченка В.В. Як
завжди, у певної групи осіб, при голосування, сталося роздвоєння особистості.
На ранковому пленарному засіданні, судячи по стенограмі голосування, за законопроект особисто мали можливість
проголосувати тільки 165 народних депутатів, а проголосувало 234. Загалом все
як завжди.
Люди,
давайте чинити цьому опір! Чому кілька депутатів, дозволяються собі таку
поведінку? Ніхто їх жителями неба не обирав. Працювати вони повинні в межах
своїх повноважень та сумлінно виконувати свої обов’язки керуючись Конституцією
України, врешті-решт, вони працюють на всіх нас.
Сьогодні
я подала позов до Вищого
адміністративного суду України про визнання результату першого читання за цей
законопроект незаконним. З повною упевненістю можу сказати, що «исход дела ясен». НО десь в глибині душі,
ЩЕ маю надію, що коли-небудь громадяни зможуть керувати своєю країною й звертатись до суду, з
подібними позовами, не буде необхідності.
Обранці,
людське терпіння не безмежне!!!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.