Місцезнаходження у житловому приміщення … і проблеми які чекають на підприємців, або як держава «не словом, а ділом підтримує малий бізнес»

Проблеми які чекають на підприємців, або як держава «не словом, а ділом підтримує малий бізнес»

Нещодавно парламент, а якщо бути точнішим те що від нього залишилося, «подарував» народу України Закон України «Пров несення змін у ст. 6 Житлового кодексу УРСР про визначення житлової та загальної площ об’єктів житлової нерухомості» № 8203.  Основні тези даного законопроекту полягають у забороні використовувати житлову нерухомість для інших цілей ніж проживання, зокрема не можна бути розміщувати у квартах офіси, банки аптеки та ін. Одразу експерти почали шукати зацікавлених осіб у таких змінах, та наслідки до яких призведуть дані зміни. Ті кому потрібно було щось сказати, трималися точки зору, що це вигідно насамперед власниками офісної нерухомості, а підприємці вимушені будуть сплачувати більше. Ті хто працює в таких умовах, та намагається виживати у нашому «ручному» законодавстві – задають питання, а хто перевірить що я в тій квартирі роблю ? І хто кого пустить перевіряти квартиру. Наприклад договір оренди можна укласти як найм жилої нерухомість, та спокійно собі працювати. Правда такий варіант не підходить таким установами як – банками, аптекам та ін. (звичайно якщо вони знаходяться на жилій нерухомості), але це на даний час рідкість. Єдиним органом, який поки що може здійснювати перевірки такого роду є районні санепідемстанції, що зовсім не викликає занепокоєння (причини див. вище).

На мій подив ніхто не звернув увагу на інші наслідки, що можуть за собою принести досить великі проблеми для тих самих підприємців. А якщо бути точнішими – для саме для малого бізнесу. І цією проблемою стане офіційне місцезнаходження юридичної особи (яку для зручності об’єднаю з власником бізнесу та назву - Підприємець).

Отже, спробуємо розібратися з поняттям місцезнаходження підприємства. До прийняття «славного» податкового кодексу, це поняття було подано досить демократично у ст.  93 Цивільного кодексу, а саме «Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом». Ця так називаємо банкетна норма відсилала нас насамперед до ст.1  Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб»  № 755 (далі Закон 755), яка трактувала місцезнаходження як

«адреса органу або особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені».

На протязі тривалого часу це влаштовувало усіх, і насамперед підприємців, що не мали потреби підтверджувати взаємозв’язок з юридичною адресою (місцезнаходженням) через договори оренди, як того вимагав «старий» закон «Про підприємництво». Потреби сучасної ринкової економіки вимагали саме такого підходу, адже бізнес інколи і не мав потреби винаймати офіс, особливо це актуально для малого бізнесу. Іншим аргументом до такого демократичного підходу була гнучкість підприємців у виборі адреси здійснення бізнесу, що так необхідна в сучасних ринкових умовах. Ті хто розпочинав бізнес у 90-ті, зрозуміє про що мова – реєстрація підприємства могла займати кілька місяців.  Як то кажуть Україна повільно але все ж таки рухалася до цивілізованого світу, наприклад до Естонії, що з 2000 року повністю перейшла на павний електронний документообіг між державою та платниками податків.

Все вищевказане зовсім не  було сумісним  з методами роботи податкових органів і першою ластівкою стало запровадження поняття «адреса масової реєстрації», весь зміст якого підприємці почали відчувати з 2008 року. Суть даного поняття полягала у так звані боротьбі органів ДПА з підприємствами, які зареєстровані на адресах, на яких знаходяться більше 50 підприємств. Спочатку «під роздачу» попали і офісні центри,  клієнти яких  на думку фіскалів псували собі імідж, реєструючись за такими адреса. Щоб ще більше не вдаватися у подробиці цього фарсу наведу посилання на сайті ДПА м.Києва, (http://www.kyivsta.gov.ua/porush/mr.htm) інформація на ньому говорить сама за себе . Хотілося лише зазначити, що податківці, як то кажуть «допрацювалися» - на всі лади критикуючи поняття «бізнес-інкубаторів», чим наводили на підприємців жаху – не приведи вас зареєструватися у «бізнес-інкубаторі» ! Ви ж цми зіпсуєте усю репутацію (http://www.kyivsta.gov.ua/news/2009/04/0415_10.htm).

Але ж все винні кляті методи роботи, бо ж мабуть не знають податківці, що поняття «Бізнес-інкубатора» давно поширене у позитивному значенні у всіх цивілізованих країнах, як неодмінний супутник малого бізнесу. Національна Асоціація Бізнес Інкубації США визначає бізнес-інкубатор як "динамічний процес розвитку підприємств. Інкубатори опікують молоді фірми, допомагаючи їм виживати і рости під час стартового/початкового періоду, коли вони найбільш уразливі  (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D1%81-%D1%96%D0%BD%D0%BA%D1%83%D0%B1%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80 ).

Навіть наш Уряд, на диво прийняв відповідний документ, а саме «Порядок реєстрації організацій, діяльність яких спрямована на задоволення потреб суб’єктів малого та середнього підприємництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 р № 510. Як кажуть коментарі непотрібні, якщо навіть Уряд і  підпорядкований йому  центральний орган виконавчої влади працюють в різних напрямках.

Але що ж було далі ? А далі від боротьби із, хотілося сказати «тінню», але скажу по іншому -боротьби напівзаконними методами податківці, перейшли до більш «законних», і не диво Уряд очолює «батько» податкової служби Микола Янович. І що б він і не допоміг свої дітям. Допомога прийшла у вигляді Податкового кодексу, а саме у вигляді п. 45.2 ст. 45, яка ввела поняття «податкової адреси», яка начебто також по-бланкетному відіслала нас до Цивільного кодексу, який в свою чергу мав би відіслати до Закону 755. Але не тут то було, в Цивільний кодекс у зв’язку з прийняттям Податкого кодексу (!) внесли зміни, і наша ст. 93  вже зовсім однозначно визначає наступне: «Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності  чи  розташування  офісу,  з  якого проводиться щоденне керування   діяльністю   юридичної  особи  (переважно  знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.   

Автор статті мав задоволення спостерігати за одним податковим номенклатурщиком, що ще з більшим задоволення промовляв «Все ! Лавочка закрита, місцезнаходження – це де ты знаходишся, а не знаходишся то податкова міліція тебе знайде, і заставить зареєструватися де потрібно !».

Правда в Закон 755 змін таких не внесли, а навіщо ? Над Цивільним кодексом познущалися в угоду податківців, а що той Закон 755, нехай реєструються де завгодно – «Міліція все одно знайде і заставить реєструватися де потрібно». Воно ще й краще – більше порушників !

Що ж далі – в країні повним ходом іде відпрацювання «місць масової реєстрації», встановлення податкових адрес і все це під благими намірами – боротьба з фіктивним підприємництвом, яке як трава-мурава, чим більше топчеш – тим буйніше росте. Страждають лише підприємці, що попадають під роздачу: втрата реєстрації ПДВ, блокування можливості звітуватися і т.і.  як то кажуть, хто хоче працювати – буде працювати «по-новому», і до чого тут Євросоюз та зона вільної торгівлі. Та яка там торгівля, якщо крім проблеми, як ефективно протистояти на ринку європейцям, незнайомим з таким методами роботи фіскальних органів, наш підприємець ще має ухилятися від таких ударів.

Останнім ударом буде – заборона підприємців винаймати під офіси, так і просто використовувати власне житло для визначення місцезнаходження, адже ви знаємо, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності  чи  розташування  офісу,  з  якого проводиться щоденне керування   діяльністю   юридичної  особи  (переважно  знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.    А у випадку, якщо для цих цілей ми вже не зможемо використовувати житлові приміщення та бізнес-інкубатори – що ж залишається ?  Бізнес-центри !  Але стоп, припиніть радіти : 1) ціна 1 метра квадратного у м.Києві – від 20 дол. США, 2) На думку податківці одне підприємство не може існувати на 5-6 кв.м., а як мінімум 20 кв.м. на одну фірму, 3) Де ж узяти стільки офісних площ та звичайно грошей малому бізнесу?

Спробуємо спрогнозувати, що буде. Податкова міліція почне писати довідки про відсутність за місцем реєстрації – підприємств,  формально вони праві, адже у квартирі заборонено займатися підприємницькою діяльністю ! Звичайно, якщо це власна квартира, то якось ще можна буде відбитися, а якщо орендована ?  Орендодавець та Підприємець зіткнувшись з такими проблемами, вимушені буде якось їх вирішувати, як ?  Можна лише здогадуватися як…

Сергій Тарасюк, Директор консалтингового агентства «Тарасюк і Партнери»