Про що слід знати українцю

Евро 20-12 присвячується (короткі тези – міркування про виступ нашої команди на Евро).

1. Нездорова обстановка щодо призначення головного тренера збірної є одним із факторів швидкого вильоту нашої збірної з турніру. На мою думку, слід було прикласти зусилля, щоб втримати біля керма Мирона Маркевича – український тренер, український чемпіонат, українське Евро. Блохіну слід було знати, що двічі в одну річку не ввійдеш.

2. Всі матчі збірній слід було проводити у Львові (немає класної команди – слід використати фарт арени), або принаймі у Києві, але ніяк не у Донецьку (сподобалась думка вболівальника, котрий запропонував Донбас Арену освятити, адже там збірна все що можна було - програла), Політика і гроші відіграли тут ключову роль, Ахмєтов став багатшим, росіяни відвідали Евро20-12 без великих фінансових витрат, а Україна отримала «0».

3. Негативно позначився на збірній конфлікт Колесніков – Суркіс. Донецька банда прагне захопити у футболі все – напевне москвичу Колеснікову замало українського хокею. Футбол – єдине, що ще не повністю монополізували донецькі в Україні.

4. Відсутність патріотизму у більшості гравців збірної. Мілевський, Девіч, Алієв, Ракицький… грали виключно за гроші. Україномовного Тимощука не  враховую, оскільки він навіть не є гравцем основного складу свого клубу (як і Шевченко, Воронін, Алієв…). Пригадую, як старався Худобяк протягом 30хв., що грав за збірну у товариській грі. Недоліки майстерності він компенсував бажанням, адже він усвідомлював, що репрезентує Україну.

5. Негативно позначилась на результаті відсутність Шовковського. Не хочу наговорювати на Пятова, але з СаШо українці не пропустили б 5 мячів у 3-х матчах.

6. Відсутність результату збірної була прогнозованою, оскільки Шахтар та Динамо вперто розвалюють український футбол, а Дніпро та Металіст не дають йому розвиватись. Чому? Гранди з Донецька та Києва скуповують всіх перспективних, хороших гравців з України, а потім гноять їх у дублі, фарм-клубах та на лаві запасних: Кобін, Кравченко Кожанов, Коваль,… А хто з українців робить погоду у Харкові – Девіч, Дішленковіч??? Дніпро ж наслідує Металіст.

7-й фактор – гроші. Всім сподобалась гра збірної Хорватії (єдина команда з якою шкода прощатися після групового етапу). Але не всі знають, що контракт Біліча передбачає смішну суму оплати його роботи – 160 тис. евро (у Блохіна сума порядку 2млн., у Маркевича - 1млн.) Біліч показав – що він справжній патріот, для якого честь країни щось важить. У нас таких патріотів немає. Головний тренер бере у збірну гравців своїх клубів тому, що їх трансферна вартість тоді зростає. Це справжній бізнес і лише бізнес.

Шкода, що ніхто не думає про вболівальника, для якого Українв не є бізнес проектом, а батьківщиною, рідною землею своїх предків (дідів, батьків) та нащадків, адже тут вони (предки) жили, тут їхні могили і саме тут жити нашим дітям та внукам.

Продовжуючи тему грошей, стає лячно за наші ціни та витрати на Евро. 1км дороги коштував нам (оскільки ми сплачуємо податки)  4млн. евро (у Европі – 1млн.), стадіони, з приходом нової влади, подорожчали у Львові та Києві у 4 (!!!) рази, а про аеропорти я просто промовчу. Пригадую «собаку Ахмєтова» (вибачаюсь) Равіля Сафіуліна (імя достойного українця), котрий нещадно критикував у етері каналу Мегаспорт помаранчевих за високу вартість реконструкції київської арени, порівнюючи її з вартістю одного місця на Донбас Арені. Але коли прийшли біло-голубі – то враз собака перестала гавкати, а вартість реконструкції стрімко зростала щомісяця.

Але не зважаючи на всі негаразди, я вірю у свою країну, адже бог не може дозволити занепасти райській землі, якою поза сумнівом  і є Україна!