Комітет опору диктатурі – це величезний соціальний капітал

Львівський Комітет опору диктатурі може стати площиною для проведення в Україні масштабних реформ. Таку думку в коментарі кореспонденту 2Медіастар» висловив Володимир Подгорнов, соціолог, президент Ук

«Ми розуміємо, що зараз в Комітеті опору диктатурі відбувається вироблення правил гри. Сама люстрація кандидатів, якщо подивитися в передісторію, починалася дуже важко, якусь частину кандидатів була люстровано, відносно іншої частини – є пропозиції люструвати зараз. Відповідно, інтересу в об’єднаної опозиції і Всеукраїнського об’єднання «Свобода» до тих кандидатів немає, і ті кандидати, які ще не піддалися люстрації, не знають, які все ж таки встановлено правила гри. Тому сьогодні поки що незрозуміло, що робити далі. Хоча, я вважаю, що тут є величезний потенціал, всі ці процеси є демонстрацією наявності громадянського суспільства. Вперше в житті я побачив громадські обговорення так, як вони повинні виглядати. Але, на жаль, навіть досвідчені політики не знають, що з цим величезним соціальним капіталом робити», – зазначив Володимир Подгорнов.

«Моя думка, як соціолога, полягає в тому, що потрібно все ж провести люстрацію, обговорення кандидатів, зробити її дуже ретельно. Адже партії висувають велику кількість кандидатів, і якщо не хочеш нікого образити, то потрібно розуміти, який рейтинг, який потенціал в того чи іншого кандидата, чому саме він повинен висуватися. Тому я все ж таки пропонував би Комітету опору диктатурі і всім, хто з цим пов’язаний, виділити якісь ресурси і замовити відповідні дослідження для всіх імовірних кандидатів, яке було б доступним для громади Львівської області, для всіх аналітиків для того, щоб визначити, які шанси є для тих чи інших ідей, ідеологій, людей», – стверджує соціолог.

«Присутнє відчуття, що, з одного боку, призначення Комітету опору диктатурі не втому, щоб висувати певних кандидатів, нехай цим займаються партії, а в тому, щоб зробити атмосферу пошуку найкращих. КОД повинен працювати з політичною, партійною, інтелектуальною елітою, і з цього середовища рекомендувати тих чи інших людей. Було би прекрасно, якщо б КОД рекомендував би кандидатом в депутати, наприклад, ректора Львівського національного університету Івана Вакарчука. Це була б бомба, щось зрозуміле, достойне КОДу. Думаю, у нас є достатньо багато такої ваги вчених, журналістів, соціологів, економістів, які б могли бути висунені КОДом, не дивлячись на партійну приналежність. Було б ідеально, якби КОД виставив 12 найвпливовіших, найуспішніших, найрозумніших кандидатів, це був би своєрідний наказ від виборців. Тоді можна було б відійти від вузькопартійних інтересів, адже ми розуміємо, що так чи інакше, рейтинг об’єднаної опозиції 35-40 %, 15-20 % – у Всеукраїнського об’єднання «Свобода», і з цим потрібно рахуватися. Також є «УДАР», який може розраховувати на Львівщині на 15 %, є партія Королевської, яка може набрати більше, ніж 5 %. Хоча партія «Україна – вперед!» – порівняно молодий проект, він зроблений досить по-сучасному, за законами маркетингу, але там немає жодної ідеології. Красивий ролик, красива жінка, красиві плакати, все дуже технологічно, переконливо, тому вона набирає своїх симпатиків», – зазначає експерт.

«На жаль, нічого креативного львівський КОД не пропонує. І це не питання грошей, а швидше питання мислення – потрібно мислити не стандартами, а вийти на рівень кінцевої мети. Львівський КОД повинен вийти з якоюсь переконливою «фішкою», з якоюсь креативною ідеєю для того, щоб увійти в історію: що Львівщина, як завжди, продукує передову політичну думку України. Перед таким вибором стоїть Львівський КОД, я думаю, він створений не лише для того, щоб займатися технічними справами, це організація, на базі якої проводиться реальна опозиційна робота, це може бути штаб координації ,штаб майбутніх виборів місцевого самоврядування. Я вважаю, що вибори в місцеві ради і міських та сільських голів, є більш важливими, ніж вибори до Верховної Ради, бо наступний період, наступна доба – це те ж саме, що пройшли країни пострадянського періоду, постсоціалістичні держави, де теж була надмірна централізація, де була організована державна влада таким же чином, як у нас, але за 10-12 років були проведені відповідні реформи місцевого самоврядування, і ці держави виявилися успішними, повністю відновили самоорганізацію, самоврядування, економіку цих країн», – зазначає Володимир Подгорнов.

«Усьому нашому суспільству необхідно дуже ретельно подивитися на ці реформи, задуматися над необхідністю цих реформ. Можливо, львівський КОД міг би нав’язати дискусію суспільству про необхідність реформ місцевого самоврядування, тому що без цієї реформи врешті-решт не буде розвитку України, як європейської держави. Але тут питання ще й в тому, що до кандидатів у депутати місцевих рад необхідно опрацювати вимоги. Якщо дивитися на європейські країни, то усі реформи були проведені під тиском громад, населення цих країн. Ніхто свободу, волю, місцеве самоврядування ніде не подарував. Зверху можна лише щось нав’язати. Тому потрібно навчитися, як в цивілізований спосіб з рівня громади виходити на Київ, на Верховну Раду, на широкий загал, для того, щоб матеріалізувати ті ідеї, які на сьогоднішній день стали очевидними. Львівській громаді, львівському КОДу, громадським організаціям потрібно звикнути до того, що головний і правильний шлях боротьби за права і свободи – це шлях, коли все населення у цьому процесі задіяне. Як тільки буде обґрунтовано, що життя за певними параметрами стане кращим для широкого загалу, якщо населення знатиме, що йому буде гарантовано покращення, в тому числі і матеріальне, я впевнений, що такі виборці вийдуть на вулиці і скажуть своє переконливе слово. І це слово почують. Його спочатку почують у всьому світі, потім почують у Києві. І це буде перемога – перемога львівського КОДу», – підсумував Володимир Подгорнов.

mediastar.net.ua