Перша велика спроба Києва зіграти ?

Семостійний Янукович Юлія Мостова

Хто в 2004 році міг припустити, що Віктор Ющенко — «ставленик Білого дому», — опинившись у президентському кріслі, зламає надзвичайно вигідний для України газовий договір і заведе на внутрішній ринок країни «РосУкрЕнерго» — проросійського газового посередника? Хто в тому ж таки 2004-му міг би подумати, що Віктор Янукович — «ставленик Кремля», — зайнявши позиції на Банковій, приведе в Україну Shell, Chevron і завмре, очікуючи, коли ЕххоnMobil тицьне відламаний шматочок короваю в сільничку?

Цікаво, що паралельно компанії США, Великобританії та Нідерландів інвестують не тільки в розробку українських надр, а й у владу Януковича. Інтерв’ю міністра екології та природних ресурсів пана Ставицького, опубліковане в цьому ж номері DT.UA, відкрило разючі нюанси: згадані вище компанії, які перемогли на тендерах, вирішили заплатити українському уряду такий собі бонус, не передбачений умовами тендера. Це бонус у шість мільярдів гривень. Більша частина яких, за словами міністра, надійде в бюджет України вже цього року і буде витрачена на соціальні ініціативи президента. Ті самі, які покликані підняти рейтинг ПР…

Зробивши економічну й енергетичну ставку на США, Віктор Янукович не може не розуміти, що усвідомлення цього спричинить різку реакцію з боку керівництва Росії. Кремль, приспаний власною самовпевненістю та переконаністю в тому, що газовий зашморг на українській шиї затягнуто максимально туго, не вірив у здатність і спробу альтернативної гри Банкової. А тому, за великим рахунком, до цього моменту майже не діяв. Але на Смоленській і Красній площах два і два додадуть швидко. І заходження великих компаній в Україну; і відкриту Обамою хвіртку для виходу Януковича зі спроби європейських лідерів узяти його в «кільце» м’якого бойкоту; і участь американців у планах Києва щодо альтернативного газозабезпечення; і відсутність очікуваного ефекту «переляку» від заяв про безальтернативність запуску «Південного потоку»; і відмова України за свій рахунок закачувати у свої сховища газ, потрібний для транзиту російського «блакитного золота» в Європу; і категорична заява української делегації про намір не брати обсяги російського газу, закладені в контракті від 2009 року («Що ви кажете? Договір зобов’язує? Звертайтеся до Стокгольмського суду, ми з радістю розірвемо контракт між НАК «Нафтогаз» і «Газпромом» зустрічним позовом! От у нас і екс-прем’єр у в’язниці сидить за перевищення повноважень…»); і рішення Конституційного суду, яке дозволяє з ініціативи шаленого депутата переглянути Харківські угоди, ратифіковані Верховною Радою…

Тож, додавши два і два, Москва зрозуміє не тільки те, що робить Віктор Янукович, головним чином рятуючи свої інтереси, а заразом і низку державних; Москва зрозуміє, що Янукович знає — Кремль йому цього не подарує. І тому команда нинішньої влади буде змушена зробити й політичну ставку на Штати. А це означає згодом участь України в третьому кільці американської системи ПРО та, як логічне завершення комбінації, — вступ у НАТО. Тобто відхід під парасольку безпеки Заходу, і насамперед — США.

Однак не станемо так далеко забігати наперед. І не тому, що Янукович не має таких планів. Має.

Ситуація з вибудовуванням вектора Київ—Вашингтон як якоїсь альтернативи вектору Москва—Берлін, по суті, перша велика спроба Києва зіграти, а не підіграти.

Повністю тут - http://dt.ua/POLITICS/semostiyniy_yanuko…03152.html