Вісімдесят років тому розпочався голодомор в Україні

У вівторок 7 серпня о 19.00 біля Національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» відбудеться громадянська панахида за загиблими від голоду та знищеними НКВС українцями

У вівторок 7 серпня о 19.00 біля Національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» відбудеться громадянська панахида за загиблими від голоду та знищеними комуністичною владою шляхом репресій у 1932-1933 роках українцями. Під час вчинення геноциду постраждали також представники інших національностей.
Після повалення Української Народної Республіки в листопаді 1920 року більшовицький режим розпочав на її території активні дії щодо недопущення відновлення незалежної української держави шляхом жорстокої репресивної політики, спрямованої на встановлення комуністичного ладу і придушення будь-яких партій і рухів, які відстоювали ідею української самостійності.
З цією метою Сталін Й.В. разом з іншими комуністичними керівниками розпочали суцільну насильницьку колективізацію сільського господарства та депортацію українських селянських родин, незаконну конфіскацію їх майна, репресії і фізичне знищення українців.
Слідством по справі № 1-33/2010 у 2009-2010 роках встановлено, що керівництво більшовицького тоталітарного режиму – Сталін, Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар, Хатаєвич в 1932-1933 роках на території УСРР вчинили геноцид частини української національної групи.
Центральним виконавчим комітетом (ЦВК) і РНК СРСР 7 серпня 1932 року була прийнята постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності», якою запровадили розстріли, конфіскацію майна і заборонили застосування амністії.
Постанову від 7 серпня 1932 року та таємну інструкцію щодо її застосування Сталін Й.В., Молотов В.В., Каганович Л.М., Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я. і Хатаєвич М.М. використали для створення умов, розрахованих на фізичне знищення частини українських селян.
Крім насильницької депортації мирного населення, в УСРР тривали репресії за так званими хлібними справами, тобто за приховування хліба, його «розкрадання» тощо. Згідно з даними ДПУ УСРР, у 1932 році було заарештовано 94 354 особи. Загалом протягом 1932-1933 років за «хлібними справами» репресовано понад 150 тисяч осіб.
16 вересня 1932 року Сталіним Й.В. затверджено і направлено для виконання Верховному Суду СРСР, Прокуратурі, Державному політичному управлінню (ДПУ) УСРР, іншим репресивним органам таємну інструкцію, якою визначався порядок покарання «куркулів» та інших «соціально ворожих елементів» із застосуванням вищої міри покарання – розстрілу.
А 27 листопада 1932 року Косіор С.В. підписав і направив на місця для виконання постанову Політбюро ЦК КП(б)У «Про вжиття репресивних заходів до колгоспів, що саботують хлібозаготівлі».
Реалізуючи свої злочинні наміри вчинення злочину геноциду проти частини української національної групи та усвідомлюючи наявність масової смертності людей від голоду в УСРР, Сталін Й.В. і Молотов В.М. 22 січня 1933 року підписали і направили в УСРР директиву ЦК ВКП (б) та РНК СРСР «Про попередження масових виїздів голодуючих селян за продуктами».
Водночас в період 1932-1933 років озброєні загони, бригади та «активісти» під керівництвом уповноважених від органів комуністичної партії, голів сільрад у всіх областях України постійно проводили в селах обшуки за місцем проживання людей: в їх помешканнях та інших приміщеннях і присадибних земельних ділянках, під час яких забирали все знайдене зерно, насіння, майно, одяг, реманент, жорна, повністю вилучали продукти харчування, готову їжу тощо.
Мешканці Західної України під час Голодомору зібрали для голодуючих два ешелони хліба, але їх не пропускали через кордон, влада говорила, що в Україні немає голоду. Ці ешелони впродовж місяця простояли на кордоні. Людей, які намагалися прорватися через кордон, розстрілювали на місці.
Згідно з Висновком судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Національної академії наук України від 30 листопада 2009 року, внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, з них: протягом лютого – грудня 1932 року - 205 тис. осіб, у 1933 році – 3 598 тис. осіб, у першій половині 1934 року -138 тис. осіб.
За рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) і РНК СРСР, на місце виморених голодом українців в Одеську, Дніпропетровську, Донецьку та Харківську області України були організовано переселені десятки тисяч сімей з Росії, Казахстану та Білорусії, тобто здійснювалася спланована заміна етнічного складу населення в Україні.
Нинішні дії української влади виглядають логічним продовженням геноциду нашого народу, розпочатого 80 років тому. Стрімке падіння добробуту українського народу, посилене Податковим кодексом, пенсійною реформою, трудовим кодексом та іншими винаходами «народних обранців» від Партії регіонів та Комуністичної партії України довершено провокаційним Законом про основи державної мовної політики, протиснутим на догоду нащадкам переселенців-мародерів, які оселялися в опустілих хатах загиблих українських селян.
Патріотично налаштовані громадяни України прийдуть у вівторок 7 серпня о 19.00 до Національного музею «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» віддати шану загиблим співгромадянам і висловити свою чітку позицію щодо неприпустимості дій влади, спрямованих на знищення українського народу, його мови, культури, самобутності.
Злочини проти людства не повинні повторитися!