Підсумки рейваху на Туманному Альбіоні

Гасло лондонської олімпіяди “Inspire a generation” виявилося безбожним знущанням над сучасним поколінням.

Україна виграла на Іграх ХХХ Олімпіяди в Лондоні 20 медалей – 6 золотих, 5 срібних та 9 бронзових.

У загальнокомандному заліку Україна посіла 14 місце.

Підсумок міг би бути кращим, якби не безчинство антиукраїнських мудрагелів у суддівських тогах, що як один зібрались у Лондоні.

Через апеляції наших суперників вони позбавили бронзових нагород Українську команду спортивних гімнастів, те ж саме вчинили в жіночому семиборстві та двічі засудили Українських боксерів.

Натомість багатонаціональні імперії здобули найбільше золотих медалей. Ясно, що перші – це Сполучені Штати Америки. За ними йде ледь не півторамільярдний Китай. Третім стало Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, до якого входять також Шотландія та Валія, а також 14 заморських територій Королівства.

Четверте місце в загальнокомандному заліку свідчить про те, що Російська Федерація вже на Божій дорозі. Насамперед у спортивному сенсі, бо якщо дві частини Корейського півострова зіллються в одну національну команду, то з нинішнього п’ятого місця їй як шапкою кинути до четвертого.

Повагу викликають усі мононаціональні країни – Німеччина, Франція, Італія, особливо маленька Угорщина; різнонаціональна, але монолітна Австралія; Японія, Казахстан та Королівство Нідерландів.

Усі вони таким ладом попереду України в загальнокомандній таблиці. Тобто Україна реяльно в десятці собі рівних. І це радує.

Ганьба лише небачена в тому, що київські чиновники на міжнародних змаганнях наче лякливі коти. І це тоді, як серед білого дня різнокольорові «джентльмени» з жетонами суддів крадуть Українські перемоги. Хіба не ганьба для України програти всі апеляції на нечесні результати? Приклади ошуканих боксерів Євгена Хитрова й Олександра Гвоздика та атлетки у семиборстві Людмили Йосипенко потворно впливають на психіку памолоді. Тому гасло лондонської олімпіяди “Inspire a generation” – «Надихаючи покоління» – виявилося безбожним знущанням над поколінням.

Наскільки я пам’ятаю, колись не в балеті служив президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка, а стрибав угору з жердиною на 6,15 метра. Якщо він не спроможний на громадянський подвиг на суспільній службі, то треба посунутися на користь абиякого иншого бійця за Українську честь.

Олімпіяда – це не тільки швидкі секунди, довгі метри та залізні м’язи й нерви. Всесвітні ігри – це і здорове суперництво в царині національної естетики.

В естетиці спорту Україна не заслуговує мати вигляд посміховиська.

Мова про строї національної збірної України. У картатих костюмах фіґлярів, я гадаю, доречніше було би вдавати модників на ринку міста Бердичів, а не Лондоном дефілювати.

За чотири роки буде Ріо-де-Жанейро. Сподіваюся, що це буде зовсім инша Олімпіяда. В усіх сенсах.

На відміну від Лондона я дуже хочу туди. Бо вже був на чесних олімпіядах – у Барселоні 1992 року та в Сіднеї 2000 року.