Осінь накриває з головою

Починається уже ця безрадість... Туга зі літом...

Осінь накриває з головою

І болить іще зеленим листям.

Хочеться турботи і спокою,

І приємної якоїсь звістки.

Осінь рано вимикає лампу

І вмикає тисячі торшерів.

Осінь чітко окреслює рамки

І зав’язує бантики з нервів.

Осінь холодком проймає плечі,

Поступово доходячи до душі.

Порожніють домівки лелечі,

Їх старанно полощуть дощі.

Осінь змушує рахувати здобутки

І ділити їх потім на два.

І виходять куценькі жмутки,

Та і ті вітер хутко здува.

Осінь загортає шию в шарф,

Витягає з шафи вовняні светри.

Літо так і не сплатило штраф

За непройдені кілометри.

Кілометри гірських доріг,

Кілометри вузеньких вуличок.

Тільки кілька фоток – оберіг,

Несміливий поклик із минулого.

Осінь все те знає, жовтий кат.

І сміється, відьма зла.

Я б купила літо за дукат.

Навіть за мільйон, аби могла.

Але ніхто не називає ціну,

Не оголошує аукціон.

Всі вже виглядають зиму,

Змінюють звички і раціон.

Осінь накриває з головою

І болить іще зеленим листям.

Треба більше чаю і калорій

Для життя у спохмурнілім місті.