Вендета самовисуванців, або як втопити слона

Чому Об’єднану опозицію найбільше критикують Тарас Стецьків та Ігор Осташ

У Львові можна назвати з десяток політиків чи громадських діячів, які мають право вважати себе ображеними. У непрохідній частині списку опозиції опинився екс-мер Львова, екс-міністр регіонального розвитку уряду Тимошенко Василь Куйбіда. Але ніде, з жодної трибуни ви не почуєте від нього нарікань чи «сенсаційних» звинувачень, які нині звучать з уст самовисуванців Тараса Стецьківа й Ігоря Осташа.

Чомусь у тих, хто називає себе демократами, стало правилом все робити навпаки: якщо не переможу конкурента, то втоплю весь корабель, або створю нову партію. Нині вони хочуть відправити на дно опозиційного «слона».

Замість того, щоб агітувати за себе і  переконувати виборців, що ти за 12 чи 20 років сидіння у парламенті ще не втомився, два кандидати-самовисуванці викидають на суд громадськості кошик чужої брудної білизни. Серйозні політики, як правило, не розповідають ні про свою, ні про чужу фінансову кухню, а тим паче не обливають брудом партнерів по коаліції.  

Об’єднана опозиція «Батьківщина»  у Львові набирає до третини голосів, а у районах області й в сільській місцевості рейтинг ще вищий. Це нині найбільш впливова політична сила, що протистоїть партії влади.

Що ж приховується за намаганнями відкрити проти  Об’єднаної опозиції ще кілька внутрішніх фронтів?  Це помста кандидатів-самовисуванців, які не потрапили у партійні списки,  чи добре розіграна і спланована політтехнологія влади?

Коли падають «зірки»

Свіжі ще враження від мітингу кандидатів-саомвисуванців, організованого Тарасом Стецьківим біля Львівського національного університету імені Івана Франка. На сцені були Олесь Доній, Ігор Осташ, Тарас Стецьків, інші відомі громадські діячі та колишні депутати.

Зупинимось на цій трійці, яка найдошкульніше б’є по Об’єднаній опозиції.

Олесь Доній перед тисячною юрбою запитує галичан: «Я повинен Турчинові, Яценюку платити 1,5 мільйона доларів, щоб вони зняли свого технічного кандидата? У що вони перетворили політику? У що вони перетворили опозицію».

Ігор Осташ кілька тижнів тому теж зробив сенсаційну заяву, що за місце кандидата-мажоритарника  по Стрийському округу в нього просили 350 тисяч американських доларів на виборчі потреби.

Їм підспівує  Тарас Стецьків, переконуючи, що  диму без вогню не буває. І закликає все-таки голосувати за Об’єднану  опозицію. Але, «на мажоритарних округах  не дивіться на партійні бренди, а вибирайте найнадійніших»

Дивишся на  три постаті на сцені й згадуєш їхній зірковий час. Відомі, заслужені люди. Колись вони трощили стару систему, розвивали паростки демократії. Тільки сьогодні не видно впевненості в їхніх очах, бо воюють вони з тим клятим брендом Об’єднаної опозиції, який відразу додає кандидатам до 20 відсотків голосів.

Якби не цей бренд, Тарас Стецьків і Ігор Осташ мали б шанси у своїх округах боротися за перемогу. Останнє соціологічне дослідження «Рейтингу» виводить на перше місце у Франківському окрузі кандидата все тієї  ж  Об’єднаної опозиції з удвічі більшою підтримкою. А не самовисуванця Стецьківа.

Аналогічна ситуація у Стрийському окрузі, де кандидат Об’єднаної опозиції  Олег Канівець випереджує самовисуванця Ігоря Осташа.

Висновок напрошується один: перемогти Об’єднану опозицію можна лише звівши нанівець її імідж. Ось тут інтереси самовисуванців і влади, яка панічно боїться опозиційного «слона», можуть збігатися.

«Жоден з них, ні Тарас Стецьків, ні Ігор Осташ не пройдуть до парламенту, тому що зрадників не люблять, -- так прокоментував поведінку колишніх партнерів по демократичному табору Арсеній Яценюк. -- Особисте бажання потрапити в списки і нічого не робити фактично і спровокувало дуже багатьох людей на пряму і неприкриту критику».

Непоступливою виявилася Об’єднана опозиція, висунувши по Сихову економіста, керівника міського «Фронту змін»  Михайла Хміля. Остання соціологія «Рейтингу» свідчить, що «фронтовик»  з Об’єднаної опозиції дещо  випереджує  висуванця «Удару»  журналіста  «ЗІКу» Дмитра Добродомова.

Генеральний продюсер «ЗІКу», де тільки може, говорить про слабких кандидатів від Об’єднаної опозиції, хоч ні один мажоритарник на Львівщині від «Удару» не лідирує в жодному окрузі.

Від почутого і побаченого  створюється враження, що воюючи зі «слоном», противники  Об’єднаної опозиції думають, що таким чином переможуть свого конкурента по округу і свідомо ллють воду на млин партії влади.

Технологія одурманення

Найбільш агресивні та наступальні технології на Львівщині окрім кандидатів-самовисуванців запроваджують ще відомі київські піар-агенції, чиї гонорари вимірюються шестизначними цифрами. Деколи здається, що столичні «зірки» напролом штовхають своїх кандидатів через бетонну стіну.

Уявіть собі забитий сільський район. Земля не обробляється. Підприємства не працюють. Молодь на заробітках. З приходом столичного кандидата все немов оживає. Створюється фонд економічного розвитку. Відкривають нові робочі місця та нове підприємство. Кандидат не сходить з екранів телебачення. Возить земляків на екскурсії. Впливових запрошує на відпочинок у Трускавець. Коментує кожен чих.  В електорату створюється враження, що столичний кандидат може більше, ніж вся місцева влада, починаючи від району і закінчуючи обласним центром.

Мало хто задумується, що край почав «оживати» за рік перед виборами. Колишній владний чиновник і бізнесмен поставив собі за мету будь-якою ціною здобути депутатський мандат для чергового кар’єрного стрибка.

В окрузі пропагує демократичні й патріотичні  цінності, а в стінах парламенту шукає виходи до партії влади і керівників країни. Він запроваджує в життя  бізнес-проект під  назвою. «депутатський мандат». У нього нема жодного серйозного підприємства. Капітали заробив на бюджетних грошах. Сільськогосподарський район  ніби став вотчиною агресивного кандидата. Мовчать радикальні партії  й інші правдолюбці. Найбільш поширеніша технологія виборів-2012 на Львівщині – непрямий підкуп виборців. Ремонтують дороги і школи, медпункти і лікарні. Возять отців та дітей на екскурсії…

Нові обличчя

Менше всього хотілось би нотатки про виборчі баталії закінчувати песимістичними роздумами. Життя тече своїм плином і  з роками все розставляє на свої місця.  Політтехнології побудовані на одурманюванні виборців не довговічні, вони немов мильні бульбашки,  лопаються відразу після виборів.

Кардинально підійшов до виборів-2012 року колишній дисидент Левко Лук’яненко, який львів’янам пропонує обрати у новий парламент тільки нові обличчя.

У рейтингах соціологів серед нових політиків найчастіше згадують нинішніх депутатів Львівської обласної ради й авторитетних бізнесменів. Це відомий громадський діяч Ірина Сех,  доцент університету Ірина Фаріон, політолог Юрій Михальчишин. Серед підприємців – Олег Канівець і Ярослав Дубневич, бізнесмен Ігор Васюник й економіст Михайло Хміль.

У Перемишлянському окрузі найчастіше згадують керівника філії нафтопроводу «Дружба», кандидата політичних наук Тараса Батенка, якого підтримує Левко Лук’яненко.

У двох округах за мандат борються журналісти Дмитро Добродомов та Тетяна Чорновіл.

Список відомих  і нових людей, за якими стоять конкретні справи, і переважна більшість  яких уперше йдуть в парламент, можна продовжити.

Саме з новими обличчями виборці на Львівщині найчастіше пов’язують майбутні переміни в країні.

Можна навести цілий ряд прикмет нового часу. Столичний кандидат відвідав Перемишлянський округ, де 300 сіл, і відмовився йти  по мажоритарці. Для одного з місцевих олігархів, який володіє потужним медіаресурсом, виявилося проблематичним  пристати до якогось берега. Є гроші, є ЗМІ, а в список не беруть. Йти самому  до людей ліньки – нема бажання принижуватися, бо доведеться відповідати на неприємні запитання.

Боротьба за депутатські мандати в Галичині стає цікавою, бо з арени сходять парламентські  довгожителі, які не хочуть здавати свої позиції, хоч у спину дихає нове покоління української  політики.