28 вересня в Україні вперше відзначатиметься Всесвітній день свободи інформації.
Гарна новина для тих, кому розпорядники "несправедливо" відмовили в інформації: у вас є новий інструмент оскарження і контролю. Якщо ви вважаєте, що вам незаконно відмовили, ви маєте можливість поскаржитися Омбудсмену.
Днями в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської приступив до виконання обов'язків новопризначений Представник Уповноваженого з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних Олександр Павліченко.
Це означає, що у нас з'явився незалежний орган, який здійснюватиме контроль за дотриманням прав громадян на інформацію.
Павліченко Олександр Pavlichenko@ombudsman.gov.ua
Представник Уповноваженого з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних
Раніше Олександр Павліченко працював директором Української фундації правової допомоги, а перед цим керував Бюро інформації Ради Європи. Тобто від представляє правозахисні кола, тому зможе професійно захищати права громадян на доступ до публічної інформації.
Що дасть запитувачам офіс омбудсмена?Після призначення нового українського омбудсмена
представники громадських організацій знайшли порозуміння з Валерією Лутковською.В червні при Уповноваженому з прав людини було створено
Експертну раду з питань доступу до публічної інформації.
З призначенням профільного Представника Уповноваженого
(одного з 5 Представників), Валерія Лутковська фактично визначила доступ до інформації одним з пріоритетів своєї діяльності.
Навіщо захищати права запитувачів?Початок роботи представника Уповноваженого з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних залишився поза увагою ЗМІ і НДО. Хоча саме відсутність доступного і ефективного механізму контролю була чи не єдиною суттєвою вадою закону.
Саме тому у графі "апеляції" у світовому рейтингу законів про свободу інформації Україна отримала 19 з 30 можливих балів. Можливо, ми б могли посісти вищу за нинішню
9 сходинку, якби такий механізм контролю був чітко прописаний в законі і запрацював раніше. Механізму, в якому б ключову роль відігравав не чиновник з владної вертикалі, а незалежний, незаангажований орган.
Хто зараз розглядає скарги?Закон визначає три рівні контролю за доступом до публічної інформації: державний (розробляється урядом), громадський (НДО) і парламентський (офіс Омбудсмена+ парламентарі).
Зараз скарги розглядає, здебільшого, Держкомітет з питань телебачення і радіомовлення як спеціальний урядовий орган, відповідальний за впровадження доступу до публічної інформації.
В Адміністрації Президента ми намагаємося реагувати в межах своєї компетенції на результати моніторингу виконання закону "Рейтинг прозорості влади", який готують НДО, а також на інші факти, які нам повідомляють. Однак, наш мандат у цій роботі досить обмежений.
Основний державний орган, покликаний захищати права запитувачів – це органи прокуратури.
Омбудсмен зі свободи інформації: як це працює у світі?Насправді, посади уповноважених з питань доступу до інформації – поширена практика. Дуже потужним є
офіс Уповноваженого з питань інформації в Канаді, який працює з 1983 року.
Серед географічно ближчих до нас країн така посада є в Словенії. І не в останню чергу через цю обставину словенський Закон посів
третє місце в світовому рейтингу законів про доступ до інформації.
Чи не найбільш потужний офіс зі своїм штатом та широкими повноваженнями і правом законодавчої ініціативи у
інформаційного комісара Австралії.
Це взагалі
унікальна країна, в якій питаннями інформації окрім аналога нашого Держкомтелерадіо – Австралійського управління зв'язку та ЗМІ, займаються два з 17 міністерств – Міністерство інформації та Міністерство комунікацій та цифрової економіки.
Скелет у шафі: чому механізм оскарження не прописали в законі?Історія появи цієї посади при Омбудсмені є доволі драматичною.
Наскільки мені відомо, Закон "Про доступ..." з самого початку мав блок з щодо роботи зі скаргами незалежного регулятора. Такі функції мав виконувати апарат Уповноваженого з прав людини.
Ось як описують на цю ситуацію у Науково-практичному коментарі до Закону його автори: "У версії проекту Закону, що була зареєстрована у Верховній Раді та схвалена в першому читанні, передбачалося наділення Уповноваженого ВР з прав людини цілою низкою додаткових повноважень щодо належного контролю за забезпеченням права на доступ до інформації. З остаточної версії законопроекту
ці положення було вилучено за наполяганням представників Уповноваженого з прав людини".
Не знаю, чим Омбудсмену Карпачовій завадили нові функції, але цю норму довелося терміново вилучати із закону. І впроваджувати систему, більш наближену до американської: не сподобалася відповідь – поскаржився керівнику автора відповіді, не задовольнила відповідь керівника – звертаєшся до суду.
Навіщо Омбудсмен? В США відмову розпорядників можна оскаржити лише в суді!В США – на батьківщині свободи інформації рішення розпорядників можна
оскаржити тільки в суді. Добра ця система чи погана? Таке питання було задано під час поїздки української делегації до США людині, які понад 25 років фактично керувала процесом запровадження FOIA – колишньому директору-засновнику відділу інформації та охорони інформації про особу Міністерства юстиції США Даніелу Метклафу. Його існуюча система влаштовує: "Ми використовуємо суди. Американці довіряють судовій системі і активно користуються нею. Щодо інших країн, де немає високої звички до вирішення конфліктів в судах, дійсно є спеціальні органи з широкими повноваженнями. Як, наприклад, в Німеччині, Канаді, Великобританії. Можливо, і є сенс в створенні таких органів. Все залежить від конкретної країни...".
Як на мене, Україна потребує доступнішого оскарження, яким є омбудсмен у порівнянні із судом. Адже Омбудсмену не потрібно платити судовий збір, приходити на засідання, проходити довгу процедуру авторизації. Все можна викласти письмово, що не забирає багато часу і коштів. І омбудсмен не залежить від влади на відміну від "керівника розпорядника чи вищого органу", кому можна поскаржитися зараз.
Тому початок роботи представника Уповноваженого з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних – це важливий крок для утвердження свободи інформації та досягнення мети, яку визначив Президент України – зробити владу більш прозорою і зрозумілою для громадян.