Вибори і я: із широко заплющеними очима

Молодь і вибори: що важливіше байдужості?

Вибір – це те, без чого твоє життя не було б можливим.  Уже просто живучи в цьому світі, ти робиш вибір. Ти вибираєш між добрим і гріховним, коханням і друзями, кар’єрою і сім’єю. Зранку ти обираєш, що з’їсти на сніданок, увечері – який телеканал подивитись. Якщо ти не робиш вибір, його роблять за тебе.

Ти обираєш щось кожного дня, і наближається час, коли тобі потрібно буде зробити значно важчий вибір, ніж обрати між рожевими та блакитними шкарпетками, краваткою смугастою чи в горошок. Незабаром настане той день, коли твій вибір визначить не просто настрій твого боса чи поведінку бойфренда. Ти зробиш той вибір, від якого залежатиме твоє подальше життя, життя твоєї сім’ї, життя країни. Ти зробиш цей вибір, і він зможе змінити усе навколо. А може і не зробиш…

Мені всього 17 і так, вибори і я – трохи не сумісні поняття з точки зору нашого законодавства. До того, щоб зробити свій свідомий вибір, я не дотягнула всього трьох місяців, але це не заважає мені розуміти усю важливість вибору інших. Скільки б пафосу я не вкладала у свої слова, я чудово розумію, що будуть люди, які не підуть на виборчі дільниці - вони захочуть відіспатись на тиждень вперед після важких буднів, сходити по магазинах, подивитись «Лото Забаву» чи просто «погульбенити» з друзями. Хтось скаже: «Мій голос все рівно нічого не означає», і вирішить забити на усю цю справу. А комусь просто лінь буде пройтись до виборчої дільниці. Людина, яка не хоче чогось, знайде тисячі виправдань. Людина, яка чогось хоче, знайде тисячі можливостей. Хіба це не можливість – зробити свій вибір – проголосувати? Так, це унікальна можливість змінити своє життя уже сьогодні, змінити власними силами, довести, що не все у цьому житті купується, що твоє майбутнє дорожче пакета гречки, піти проти системи «кровосісів», почати життя, а не існування.

Люди дивляться на владу крізь рожеві окуляри, а влада не дивиться на людей ніяк. Їй лінь дивитись, та й часу немає. Це зараз вони роздають гречку, будують дитячі майданчики, покращують життя «уже сьогодні». А завтра все зміниться. Вірніше, не зміниться нічого. Ще 5 років непробудного ігнорування людей і всього людського. Хоча ні, не повне ігнорування. Про тебе згадають знову перед наступними виборами, тоді, коли їм буде потрібен твій голос. А поки що тобі знову дадуть пігулку заспокійливого на довгі роки, і ти будеш чекати наступних виборів, щоб щось змінити, не змінюючи нічого.

Я не піду на виборчу дільницю – для мене там поки що немає місця, але якби мій вік дозволяв мені це зробити, я б неодмінно проголосувала. Не чекай, доки хтось проголосує за тебе. Перестань дивитись на світ із широко заплющеними очима – зроби свій вибір.