Велкам ту Юкрейн або неймовірні пригоди ірландців в Україні

Про українську екзотику та ектсрім, яких не відчуєш більше ніде...

Коли моя тітка, сидячи на роботі в Ірландії, планувала свій «вояж» в Україну, то, напевно, не задумувалась, що потім не зможе цього « ні словом сказати ні пером описати». Які ж вони, перші відчуття після повернення на батьківщину?

Усе почалось з Борисполя: «Виходиш з літака і не розумієш, що це за стовпотворіння. Скрізь бігають таксисти і кожен в очі стрибає зі своїм «Підвезу недорого». Дуже відвикла, тому що в Ірландії таке заборонено».

Вражень туристи добували не під час відпочинку, а дорогою на Рівненшину: « За нами сидів паломник, що мав їхати до Почаєва. Залишалось ще два вільних місця, а тут підійшла сім’я з трьох людей. То водій бігом спровадив старого, пояснивши, що «до Почаєва ми не їдемо», хоча це була неправда. Мій чоловік, що на Україні вперше, був шокований. А після зупинки водій ледь не забув одного хлопця в туалеті. Найбільше вразило те, що в транспорті курять, і це при тому, що в салоні є діти». Наші дороги, де «яма на ямі» і водії, що «їдуть і по траві, і по бордюрах» змусили відчайдушних мандрівників назад до Києва їхати поїздом.

А від шопінгу, який має приносити задоволення, взагалі волосся стало дибом, адже ціни в київських магазинах на ті ж товари вищі ніж в Ірландії, і це при тому, що зарплати там ледь не в десять разів більші: «Так кофтинку і штани купити, то й на шкарпетки грошей не вистачить». Але що там кофтинка, коли з продуктового магазину не можна без пригод вийти: « Ніякого сервісу. Я стояла в черзі, а продавець до мене так і не підійшов. А коли я попросила книгу скарг, то сказали, що «в нас такої немає». Та й з українським «монетним дефіцитом іноземці не знайомі: «Дають мені свої цукерки замість здачі, навіть не питаючи. Я ж за покупки жуйками не розплачуюсь!». Вулична торгівля для ірландців – щось із розділу фантастики: «У нас нічого не купиш у бабки з підлоги. Усе легалізовано. А тут довелось побачити, як жінка мила ковбасу солоною содою від плісняви.» Перед святами за кордоном реальні знижки, тоді як у нас, що не свято, то ціни скачуть до небес: « Навіть після 7-ї години вечора ціна на хліб в магазині падає з 2 євро до 30 центів. І це з гарантією, що там не буде ніяких «кіндер-сюрпризів».

«А ще я була обурена непривітливістю продавців. Коли бачать, що нічого не купуєш, різко змінюють своє ставлення до тебе. Просто не купивши журнал, я ще й  змогла «закалєбати» продавця.» Та й в українські, зокрема у київські туалети, за словами ірландських гостей, «спочатку треба когось у розвідку посилати».

Уявіть собі, якою була їхня реакція, коли дід відправив мене «купити йому пивка». Адже спиртне і сигарети у них не продадуть, поки не покажеш паспорта.

Враження від тих, хто давав клятву Гіпократа теж не найкращі: «Хай там що кажуть, а безкоштовної медицини в Україні немає. Страшно в аптеці купити підробку. В Ірландії без рецепта навіть шприца не продадуть.»

Щодо всього іншого, то «в ірландіській школі дитину ніколи не запитають про те, де працюють її батьки. Немає ніяких шоколадок для вчителів і хабарів в університети. Якщо дитина не набирає багато балів на тестуванні, то просто обирає менш престижну професію. А дорогах не зустрінеш «інспектора Петренка», з яким можна «договоритись». В Україні мало людей середнього класу. Тут лише бідні і багаті. І ставлення до всіх різне. Тоді як у нас будівельник може легко сходити в ресторан, а в одній їдальні обідають і директор, і простий працівник. Але як би там не було, сумую за українським хлібом, рідними книгами і справжнім літом. Адже для Ірландії 19 °С – це спека»

Тому, хоч економіка у нас не фіалками пахне, для багатьох іноземців Україна стає тою «екзотикою та екстрімом», яких більше ніде не спробуєш.