Мова VS Язык

невже протистояння не уникнути?

Так вже трапилося, що я народилася в російськомовній родині. Тому частіше розмовляю російською. Проте рідною все одно вважаю українську. Парадоксально правда?
Ще з молодшої школи словосполучення "рідна мова" асоціювалося в мене з підручником з української. Ще з соловейком) І, думаю, не в мене одної. Я завжди відповідала людям тією мовою, якою до мене зверталися. Бо це логічно і природньо. І от, проживши 17 років, я дізналася, що мої права, виявляється, утискали. Біднесенький язык. Тому поважні дядьки з ВР вирішили домогтися справедливості й створили цей гучний і абсолютно дебільний законопроект. І що ми бачимо? Починається казна-що. Націоналісти обзиваються, Хохлоненависники лаються. Країна ледве не розділилася на два табори. 
А, власне, через що? Через абсолютно роздутий законопроект, що, як не дивно, був прийнятий. А найсмішніше, зараз усі депутати його осуджують і кажуть, що голосували проти. Усі голосували проти. Це як "за", тільки неправда. Мабуть, якщо спитати Колісніченка, той скаже, що сам не голосував))) 
Як на мене, державна мова має бути одна. Російська захищена Конституцією, як і будь-яка інша мова. А от в Криму й правда, ситуація потребує вирішення. Але від вищезгаданного законопроекту там ні холодно, не спекотно. 
Мені ця ситуація нагадує 50-ті роки) ну, ви розумієте)
Але більш за все мене дивують люди, що в УКРАЇНІ обзивають українців бидлом чи хохлами. Як таке може бути? Чи ви несповна розуму? То давайте дасвіданія до Росії. 
Я хочу жити в країні, жителі якої не будуть називати мене хохлом. І не будуть казати, що мій народ давили, давили за часи Сталіна, і не додавили. Я вимагаю поваги до себе, до своєї країни, до своєї мови й історії. А якщо вас щось не влаштовує у моїх вимогах - є безліч можливостей спакувати свої валізи і перебратися кудись за межі "не вашої" держави. Гуд лак.