або контраверсійні питання української історії
Коли банально вводиш у мережу Googl слова "Іван Сірко", тобі
одразу видається безліч посилань з тегами "славетний кошовий отаман
Запорозької Січі", "велика історична постать", "герой
української нації" і тому подібне. У більшості загальноосвітніх закладах вивчають
постать Сірка приблизно в такому ж контексті, ледь не як світило української
нації ще з середньої школи. Але потім ти виростаєш, дорослішаєш, і починаєш
сумніватися у тому, що тобі росказували правду. Власне, ти починаєш сумніватися
в усьому, навітьв тому, що земля кругла, не кажучи про таку необ'єктивну річ,
як історія. І це, на мою думку, дуже правильно, адже в сучасному світі
складається таке враження, що всі навколо хочуть тебе обдурити. І от, ти
дізнаєшся, що в більшості істориків, навідміну від вчителів історії ( а деяких
з них називати викладачами просто язик не повертається, хто тільки дав їм той
диплом і пустив до дітей) зовсім інша точка зору на цю історичну постать. Більш
неоднозначна.
Ось вам матеріал для міркувань, а саме 5 ножів у
спину українському народові від професора КНУ імені Шевченка Володимира Сергійчука:
- ніж перший
- Після перемоги гетьмана Івана Виговського над московським
військом під Конотопом 1659 року, Сірко на чолі запорожців несподівано завдає поразки союзникам гетьманців — кримським
татарам під Аккерманом і плюндрує степовий Крим. У відповідь татари починають
палити українські міста, через що Виговський змушений
відмовитися від походу заради остаточної перемоги.
- ніж другий - Сірко нападає на українські міста, захоплює території від
Дністра до Дніпра, а потім пише листа російському царю, начебто той прийшов, і
прийняв такий дарунок.
- ніж третій – коли Дорошенко здобуває владу по обидва боки Дніпра, Сірко йде
на Чигирин, щоб навіщось обирати нового гетьмана, чим змушує гетьмана залишити
Глухів, що, фактично, перекреслює усі його здобутки.
- ніж четвертий – 1672 року під час облоги Львова, Сірко забирає своє
військо й повертається на Запоріжжя. Дорошенко був змушений підписати Бучацький
мирний договір.
- ніж п’ятий – випадок у 1675 році, під час так званого визвольного походу
(метою якого був грабунок) Іван Сірко знищив 3 тисячі українців. Пограбувавши
міста, він узяв людей в полон та повів їх на
українські землі через Перекоп, де зупинився і сказав, що люди можуть обрати:
йти з ним в Україну чи повертатися назад. Більша частина
повернула до Криму, бо вони вже звикли до життя поміж татар, там були їх родичі й господарство,
а яке життя було в Україні, й не знали зовсім. Тоді Сірко нібито відпустив усіх бранців, а сам наказав убити тих,
що вже «побусурменились».
Ви спитаєте мене, чи міг знати Сірко, яке страшне лихо
він робить? Чи здогадувався він, як його недалекоглядна а часом просто ганебна
політика вплине на історію української держави? Чи здогадувався він, що працює
на колесо, яке ллє воду в Москву? Чи виною усьому запальний характер й легка
вдача? А як же його здобутки та чисельні перемоги? Я не історик, я не маю
відповіді на ці питання. Але усе, що я можу сказати – кожна медаль має дві
сторони.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.