Іван Сірко - герой чи зрадник? Чорне чи біле?

або контраверсійні питання української історії

 Коли банально вводиш у мережу Googl слова "Іван Сірко", тобі одразу видається безліч посилань з тегами "славетний кошовий отаман Запорозької Січі", "велика історична постать", "герой української нації" і тому подібне. У більшості загальноосвітніх закладах вивчають постать Сірка приблизно в такому ж контексті, ледь не як світило української нації ще з середньої школи. Але потім ти виростаєш, дорослішаєш, і починаєш сумніватися у тому, що тобі росказували правду. Власне, ти починаєш сумніватися в усьому, навітьв тому, що земля кругла, не кажучи про таку необ'єктивну річ, як історія. І це, на мою думку, дуже правильно, адже в сучасному світі складається таке враження, що всі навколо хочуть тебе обдурити. І от, ти дізнаєшся, що в більшості істориків, навідміну від вчителів історії ( а деяких з них називати викладачами просто язик не повертається, хто тільки дав їм той диплом і пустив до дітей) зовсім інша точка зору на цю історичну постать. Більш неоднозначна.
Ось вам матеріал для міркувань, а саме 5 ножів у спину українському народові від професора КНУ імені Шевченка Володимира Сергійчука:

- ніж перший -  Після перемоги гетьмана Івана Виговського над московським військом під Конотопом 1659 року, Сірко на чолі запорожців несподівано завдає поразки союзникам гетьманців — кримським татарам під Аккерманом і плюндрує степовий Крим. У відповідь татари починають палити українські міста, через що Виговський змушений відмовитися від походу заради остаточної перемоги.
- ніж другий - Сірко нападає на українські міста, захоплює території від Дністра до Дніпра, а потім пише листа російському царю, начебто той прийшов, і прийняв такий дарунок.
- ніж третій – коли Дорошенко здобуває владу по обидва боки Дніпра, Сірко йде на Чигирин, щоб навіщось обирати нового гетьмана, чим змушує гетьмана залишити Глухів, що, фактично, перекреслює усі його здобутки.

- ніж четвертий – 1672 року під час облоги Львова, Сірко забирає своє військо й повертається на Запоріжжя. Дорошенко був змушений підписати Бучацький мирний договір.
- ніж п’ятий – випадок у 1675 році, під час так званого визвольного походу (метою якого був грабунок) Іван Сірко знищив 3 тисячі українців. Пограбувавши міста, він узяв людей  в полон  та повів їх на українські землі через Перекоп, де зупинився і сказав, що люди можуть обрати: йти з ним в Україну чи повертатися назад. Більша частина повернула до Криму, бо вони вже звикли до життя поміж татар, там були їх родичі й господарство, а яке життя було в Україні, й не знали зовсім. Тоді Сірко нібито відпустив усіх бранців, а сам наказав убити тих, що вже «побусурменились».

Ви спитаєте мене, чи міг знати Сірко, яке страшне лихо він робить? Чи здогадувався він, як його недалекоглядна а часом просто ганебна політика вплине на історію української держави? Чи здогадувався він, що працює на колесо, яке ллє воду в Москву? Чи виною усьому запальний характер й легка вдача? А як же його здобутки та чисельні перемоги? Я не історик, я не маю відповіді на ці питання. Але усе, що я можу сказати – кожна медаль має дві сторони.