Чим запам’ятались вибори в Кіровограді?)

Вибори за "новітніми українськими політтехнологіями" :))

Хоча в Україні ще тривають виборчі баталії Парламентських виборів 2012 року, можна підбити деякі короткі підсумки про їх хід та завершення в Кіровоградській області та Кіровограді зокрема…

Хід виборчої кампанії в Кіровогадській області запам’ятався масивним адміністративним наступом Кіровогадської ОДА в особі її очільника Ларіна, та сформованої ним «команди П’яти». Кандидати з «Команди П’яти» зі шкури лізли, щоб догодити своїм виборцям, використовуючи при цьому місцевий бюджет, а деякі не гребували простим залякуванням свого електорату в селах (відомі факти для мене з Березкіним). Особливо пропагандистська реклама партії влади для мене кинулась вічі напередодні першого вересня з державною програмою «Шкільний автобус», коли центральну площу міста Кіровограда заполонили жовті шкільні автобуси за державний кошт з логотипом Партії Регіонів, як для мене досить цинічно. А про решту: газифікації сіл під брендом ПР, відкриття відділень лікарень, ремонт доріг, ліфтів, навіть «вкручування лампочок» від Шаталова –  дійшло до абсурду, Шаталов здавався магом, і що тільки запрацьовувало в Кіровограді, це робив Шаталов, мешканці міста вже просто почали глузувати з цього… Саме оцією надприсутністю в місті, Шаталов і відштовхнув своїх потенційних виборців. Це знаєте як нелюбий наречений сватається до дівчини і всіляко їй намагається догодити і цим врешті набридає, що в кінці-кінців дівчина підносить йому гарбуза. Це сталося і з гаспадіном Шаталовим, мешканці міста піднесли йому свого гарбуза зі всією щирістю української душі, бо саме українці Кіровограда піднесли йому це, – спрацював закон маркетингу, політичного маркетингу, коли пропозиція переважає попит, то товар знецінюється, це відбулось з Шаталовим.

В принципі передвиборчі перегони владна команда розпочала давно, з призначенням гаспадіна Шаталова заступником голови ОДА і куратором по місту. Його проект «Єлисаветград – креативне місто», «Чорнобривці» та ін. це було гарно, але не щиро для українців, вони його зловили саме на нещирості та деякій великій пихі з його боку, яка перетікала у велику самовпевненість, що є великою помилкою… Зізнаюсь ця самовпевненість і адміністративний ресурс дали на мить подумати і мені, що він буде переможцем… Але…

Результати виборів в Кіровограді можна сказати були не те, що не прогнозованими і неочікуваними… Тому що кіровоградці здавна відомі своїми симпатіями до «Батьківщини», ще з виборів 2002 року, як і область взагалі, окрім одного її округу «Олександрійського», де виборці переважно віддають свою перевагу «просхідним» кандидатам та партіям. Центр України – це взагалі лінія вододілу між Сходом (авторитаризмом та Росією, російською мовою) та Заходом (демократією та Європою, українською мовою) в менталітеті населення України. І Кіровоградська область це кордон цього вододілу, більшість території якої належить до Заходу, окрім пд-сх. частини, яка належить до східного менталітету.

Як не поливала брудом єдиного кандидата в 99-му окрузі від ОО «Батьківщини» та ВО Свободи Андрія Табалова, називаючи його сином олігарха, та підписуючи чорні листівки його іменем, влада, у неї нічого не вийшло… Як не вийшло у влади використання «справжнього опозиціонера» Дануци, він остаточно впав в мої очах як політик, я думаю і в очах кіровоградців теж…

Козирем Табалова була опозиційність і не сприйняття мешканцями міста авторитарної донецької влади (губернатор, Шаталов, керівник УМВС області та ін..), це виглядало в очах кіровоградців як «донецька окупація», в принципі вона буде тривати до президентських виборів. От саме чому Шаталов був нелюбим нареченим для кіровоградців, він чужий. Табалов у своїй кампанії саме наголосив на цьому виборцям і опонував владному кандидату з «Команди П’яти», що він свій, підсилило цей ефект й те, що він представник «Батьківщини», тобто демократичної опозиції… Партія Регіонів чужа в Кіровогаді, що продемонстрували вибори у загальнодержавному окрузі, і буде нею залишатись і надалі.

Можна відмітити і поразку ОО «Батьківщини» і ВО Свободи в решті чотирьох округах, а вірніше трьох, оскільки Олександрійський округ є вотчиною Партії Регіонів. Ця поразка викликана передусім неузгодженістю дій опозиції з третьою силою на цих виборах, партією Кличка, типово це виявилось в 102-му Знам’янському окрузі, де представник влади Єдін, набравши 29,1% голосів виборців, випередив єдиного кандидата від ВО Свободи та ОО «Батьківщини» Василюка, який заняв друге місце з 19,79%, та кандидата «УДАРу» Мороза (19,69%), не важко зрозуміти, що якщо б ці кандидати об’єднались, то перемогли б Єдіна. Ще на одному окрузі 101-му Голованівському, проти опозиції на користь влади зіграла відомий політик Людмила Супрун, яка посіла третє місце в окрузі після Грушевського з «команди П’яти» та представника ООБ. Нагадаю, що в чотирьох округах, окрім Олександрійського, по партійних виборах перемогу здобула ООБ, окрім цього, по цих округах ООБ разом з «УДАРом» та ВО Свободою здобули більшість голосів.

Чим запам’ятались вибори в Україні загалом… Це брудні мажоритарні вибори, з вкиданням бюлетенів, «Беркутом» і судами, які визнавали недійсними виборами на окремих виборчих дільницях, де перемогу здобували чомусь опозиційні кандидати. До речі, цією технологієї не згребував і гаспадін Шаталов, який хотів скасувати результат виборів на третині дільниць 99-го округу, про що свідчить жага влади зберегти цю владу будь-якими методами, але, так як його претензії були нікчемними і «висосаними з пальця», він програв. Адміністративний тиск, зловживання владних кандидатів своїм становищем, корупцію та владну бюрократією, і цим неготовність України до мажоритарних виборів, відзначили і міжнародні спостерігачі. Ще запам’яталась складна перемога молодого свободівця і сина відомого українського режисера Андрія Іллєнка над бізнесвумен самовисуванкою від влади Галиною Герегою. Я б ще відмітив входження до парламенту вперше за 21 рік Незалежності саме української партії.

Про демократичність парламентських виборів за змішаною пропорційно-мажоритарною системою можуть судити цифри:

Опозиція (ООБ, «УДАР», ВО Свобода) отримала загальну кількість підтримки 10 млн. 175 тис. 212 виборців по Україні, а нинішня провладна більшість (ПР та КПУ) 8 млн. 799 тис. 802 виборців по Україні (на момент опрацювання 99,95 протоколів ВД), а більшість в майбутньому українському парламенті буде мати ПР, тобто меншість. От така в Україні парламентська демократія, влада меншості над більшістюL