Чому влада боїться українства…

Розкол України: кому вигідно?

Щоб не заходити далеко в нетрі історії українство вперше і мабуть востаннє об’єднувалось в єдине ціле в середині ХVII ст., коли об’єднане особистою спільною образою українство ледь не знищило могутню на той час феодальну державу Річ Посполиту. А незадовго до цього, на початку цього ж таки XVII ст. ледь не зруйнувало погрузлу в смутах Москву.

З тих пір, хто б не мав владу на українських землях остерігався, як чорт хреста та кадила, об’єднаного українства та проводив послідовну політику направлену на його роз’єднання.

Розкол українства найбільше проявився в поразці Мазепи, коли гетьман Іван Мазепа за середньовічним феодальним правом розірвав відносини зі своїм сеньйором Москвою, яка не могла або не хотіла захищати свого васала під час Північної війни, і присягнув на вірність іншому сеньйору Швеції, що за феодальним правом цілком відповідало тому часу. Адже договір Богдана Хмельницького з Москвою саме ґрунтувався на феодальному праві васально-сеньйоріальній залежності, коли васал присягає на вірність своєму сеньйору, а той в свою чергу зобов’язується захищати його від зовнішньої небезпеки. От саме розкол серед українства та зрада гетьману і слугували подальшому знищенню Москвою української автономії.

Інший характерний розкол українства проявився під час революційних подій 1917-18 рр., коли розрізнене українство втратило таку довгоочікувану незалежність.

Послідовна політика влади метрополій направлена на розкол українства супроводжувалась ще й знищенням найбільш активних його елементів.

Найбільш політично впливовий і значущий в соціально-економічному плані середній клас, який складався в Україні протягом багатьох століть переважно з представників української нації, періодично знищувався.

Найбільше це проявилося в подіях 20-30-х років ХХ ст. На той час в Україні середній клас переважно зосереджувався в сільській місцевості – так звані селяни-одноосібники та куркулі, а також в містах – головним чином українська інтелігенція – це були головні носії українського національного духу та української державності. Сталін чудово розумів цю небезпеку, тому діяв на випередження, проводивши терор проти українського села та української інтелігенції.

Українство постійно розділяють як зовнішні вороги, так і вороги всередині української нації, бо з часів Хмельницького добре розуміють яку силу та небезпеку воно таїть в собі об’єднане. В українців з тих пір завжди декілька церков, головним чином Російська православна церква в особі УПЦ-МП та Українська православна церква в особі УПЦ-КП, також є Українська Греко-Католицька церква, та ряд інших дрібних. В українців завжди дві мови, бо вибачте, краще говорити іноземною, а ніж вчити свою рідну, яку знищувала колоніальна влада, і якою говорили цілі покоління українців, наші діди, прадіди і т.д.

Всім цим активно спекулює й нинішня влада в Україні, яка не забула римського принципу: «поділяй і владарюй», проводячи псевдо реформи розділила українців ще й за соціальними ознаками.

Українці маючи власну державність так і не мають влади в ній. Адже хто має владу в незалежній Україні – олігархи, які переважно складаються з неукраїнських елементів, а сама центральна влада також переважно є неукраїнською – президент, прем’єр, віце-прем’єри і т.д. – вони є кими… А все це наслідок розколу серед українства.

Протягом двадцяти років існування незалежності України в ній так і не склався потужний середній клас – опора політичній національній незалежності українців, завдяки цілеспрямованій політиці влади та олігархів (які зрослися між собою) перешкоджання його утворенню та зміцненню.

Сучасний середній клас в Україні – це ворог нинішній владі. Це аксіома.

Отже українство здобуде політичну і економічну незалежність тоді, коли зрозуміє та усвідомить свою силу в об’єднанні… От тоді, крім Незалежності, воно здобуде й повагу своїх сусідів та світової спільноти…