Божевільні люди в божевільному світі

Страшніше, мабуть, у цій ситуації навіть не те, що «аптечний стрілок» зробив те, що зробив, а те, що він був притомний ще й мотивував свій вчинок у соцмережах.

Цей світ збожеволів. Подумайте самі: хіба в нормальному суспільстві можна отак просто взяти пістолет і розстріляти своїх колег? Разом з ними не забувши поцілити в дівчину, яка тобі нібито подобалась, але відмовила.

А як щодо розмістити статус у соціальній мережі про те, що ненавидиш людей, а життя безглузде? І цей нікчемний запис на 80 знаків (дехто вже охрестив його маніфестом. Маніфест, панове, - це дещо інше. Пошуковик Вам у поміч) за кілька годин устиг набрати понад 3 тисячі «лайків», а 800 особливо чокнутих ще й розповіли про нього на своїй сторінці.

Усіх нас щось не влаштовує у суспільстві. Мене, наприклад, хамство в громадському транспорті. Але я якось обходжусь без пістолета. Просто терплю – і все. А ще не проклинаю і не намагаюся вбити тих людей, яким не подобаюсь. Це нормально, я не долар, щоб мене усі любили.

Дедалі моторошніше жити в цьому світі, панове, скажу я вам. Мені здається, що в останні роки людство якось штучно виробило в собі ген ненависті. І пестить його, культивує, здобрює кривавими бойовиками і трилерами, щоб раптом не втратити. Популярними стали сторінки в Інтернеті із чорним гумором. Якщо минуле покоління обирало «Pepsi», нинішнє робить ставку на «World of Warcraft». Назву гри я взяла знов-таки в Інтернеті, тому що сама з таким речами не стикалась. До речі, автор, який складав перелік найжорстокіших ігор, називав людей, що закликають жити в злагоді зі світом і собою, лицемірами та висловлював жаль з того приводу, що ми не в Давньому Римі й не можемо собі дозволити «насолоджуватися» боями гладіаторів або публічними стратами.

Звісно, люди є дещо жорстокими, але нечасто це виливається в стрілянину на робочому місці…

І що характерно, не зовсім зрозумілі деякі речі. Москвич Виноградов у своєму «маніфесті» пише про те, що життя безглузде. Так чому б самому не застрелитись? У такий спосіб можна було б, до речі, вирішити й проблему із нерозділеним коханням. чудовий також варіант поїхати, наприклад, у Сибір і жити там собі відлюдником у лісовій хатині. Або працювати вдома – клеїти конверти, займатися рерайтом.

Але то таке. Пустопорожні думки.

Страшніше, мабуть, у цій ситуації навіть не те, що «аптечний стрілок» зробив те, що зробив, а те, що він був притомний, ще й мотивував свій вчинок у соцмережах. Страшна і кількість людей, які цей вчинок схвалили. І звісно, жахає та швидкість, з якою суспільство про це забуде. І продовжуватиме пестити свій ген жорстокості, перемикаючи канали з бойовика на бойовик та «рублячись» в «лінійку» (чи як ця гра називається).