Чому варто піти на ART Kyiv contemporary в "Мистецький Арсенал".
Уже тиждень як в «Мистецькому
арсеналі» мало не щодня збирає аншлаг форум сучасного мистецтва ART Kyiv contemporary. Звісно, на вул. Лаврській
вишикувались не такі черги як на нову виставку в PinchukArtCentre, проте все
одно велелюдно як для елітного мистецтва.
На перший погляд, все ніби гарно: грамотно
скомпоновані проекти, немає лаж, скандалів, добре підібрані картини. Та чомусь
душа не радіє. Спробую розібратися, чому ж враження від арт-форуму в рай не
пускають.
Директор «Мистецького арсеналу» Наталя
Заболотна на відкритті підкреслила, що дуже прискіпливо поставила завдання
перед галеристами – ніяких поодиноких картин, лише проекти. Перед тим, як
подавати проекти на ART
Kyiv contemporary, куратори сім разів думали, а тоді пропонували художників. Ніхто
не хотів піймати облезня, як це сталося з мавпою у терновому вінку Іллі Чічкана
кілька років тому у тому ж «Арсеналі». Картину, яка багато в кого асоціювалася
з насмішкою над християнством, повісили біля вікна з видом на дзвіницю Києво-Печерської
Лаври. Фотографи відразу вловили гарячість моменту, а журналісти накинулися на
куратора із запитаннями. Заболотна відчула, що пахне смаженим, наказала картину
прибрати, а потім сама підходила до кожного фотографа і просила нікому не
показувати фото з мавпою на фоні Лаври.
Та як би галеристи не крутили з художниками, вище
голови ніхто не перестрибнув. Ті ж 10- 20 імен, які уже навіть лінивий глядач
розпізнає, знову заполонили простір шикарного МА. Раз пройдешся, постоїш кілька
хвилин біля улюблених Анатолія Криволапа, Петра Бевзи, Максима Мамсикова, а
далі нема й з ким познайомитися. Дефіцит свіжої крові.
Звичайно, ситуацію рятує міф Віктора Вазарелі з його
химерними кубиками і зебрами, Енді Ворхол і Рассел Янг з іконами поп-арту, італійці,
які дивують незвичаними техніками з використанням лінз. Перше місце в ТОП 10 ART
Kyiv contemporary безумовно належить Коко
Шанель, вкритій діамантовими пилинками. Комерція рулить! А де ж мистецтво? Українська.
Свіже. Сучасне. Молоде, ніким не займане.
Коли ART Kyiv contemporary тільки стартував 6 років тому
в «Українському домі», критики навколо нього звучало чимало. Та там кожен міг знайти
щось миле серцю. Гламурні дівчата «прилипали» до діамантів, виважені інтелектуали
знаходили філософські проекти, жлоби і гопники тішилися з проектів Антіна Мухарського.
І поміж картинами, які сто разів крутилися по київських галереях завжди можна було
натрапити на художника з народу, якого в столиці ще не бачили. Через цих прибульців
із кучерявих сіл і хуторів, які без комерційного інтересу творять, і лише раз на
рік виїжджали на арт-ярмарку, варто було ходити на ART Kyiv contemporary. А тепер
навіть не знаю. Може, щоб на власні очі побачити, що живопис жив, живе і буде жити?
А може хто і що представляє Україну на світовому арт-ринку. Бо ж для грошей все
робиться, для ринку. Мистецтво уже давно на задвірках.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.