Добровільно-примусове членство або адвокатська кабала

На виконання перехідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» минулими вихідними (17-18 листопада) відбувся установчий з'їзд адвокатів України.

На виконання перехідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон) минулими вихідними (17-18 листопада) відбувся установчий з’їзд адвокатів України. Не будемо торкатися питання щодо неоднозначності цих подій, а звернемо увагу на вже доконані факти.

Закон передбачає створення дієвого адвокатського самоврядування, яке ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. 

Передбачено і створення Національної асоціації адвокатів України, яка є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Утворюється вона з'їздом адвокатів України та не може бути реорганізована.

Усі наведені положення є безумовно позитивними нововведеннями, якби не одне «але».

Закон безальтернативно встановив -  з моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

17 листопада 2012 року Національної асоціації адвокатів України була утворена, а вже 19 листопада – зареєстрована:

Таким чином, усі адвокати України автоматично стали членами новоутвореної громадської організації.

От тут і виникає цікаве питання – а чи відповідає такий стан Конституції України та міжнародним зобов’язанням нашої держави?

За своєю юридичною природою Національна асоціація адвокатів України є громадською організацією (виходячи із її визначення в Законі). Відповідно до статті 36 Основного закону України ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Згідно Загальної декларації прав людини (1948 року) ніхто  не  може  бути  примушений  вступати  до  будь-якої асоціації (частина друга статті 20).

Саме про «право на свободу» (а не обов’язок) об’єднання з іншими особами для захисту своїх інтересів зазначено у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) та у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966 року).

Відповідно до пунктів 23 і 24 «Основних положень про роль адвокатів», прийнятих Восьмим Конгресом ООН по запобіганню злочинам 1 серпня 1990 р., «адвокати, як й інші громадяни, мають право на вільне об'єднання в асоціації та організації. Зокрема, вони мають право створювати місцеві, національні і міжнародні організації та відвідувати їх збори без побоювання обмеження професійної діяльності з причин їх законних дій або членства в організації, дозволеній законом».

Доцільно звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, який в своєму рішенні від 29 квітня 1999 року у справі «Шассанью та інші проти Франції» визнав порушенням статті 11 Європейської конвенції з прав людини законодавче зобов’язання особи приєднатися до асоціації всупереч її бажанню. Судом у цій справі встановлено, що було допущено втручання у «негативне» право на вступ в асоціацію, тобто право не входити в об'єднання всупереч власній волі. Суд також визнав порушенням відсутність у членів асоціації жодного реального шансу для припинення їхнього членства в цій асоціації.

«Добровільно-примусове» членство, яке на перший погляд, не є вже й такою страшною справою, тягне обов’язок адвоката на сплату щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування. Розмір, порядок сплати та відповідальність за несплату таких внесків встановлюється з’їздом адвокатів України.

Тобто, адвокат, що не сплатить внески, буде нести відповідальність, визначену не законом, а з’їздом адвокатів України. Проте, згідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються  засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

17 листопада 2012 з’їзд адвокатів України встановив, що розмір щорічного внеску буде встановлюватися Радою адвокатів України, але він має бути не більше розміру однієї мінімальної заробітної плати на рік.

Не поглиблюючись в оцінку рішення щодо розміру внеску, хочу лише зазначити, що згідно Закону невиконання рішення органу адвокатського самоврядування є дисциплінарним проступком, вчинення якого передбачає накладення таких видів стягнення як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю або позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Отож, усі адвокати України тепер добровільно-примусово стали членами професійного об’єднання із обов’язком сплачувати щорічні внески, порушення якого тягне для справді незалежного адвоката доволі несприятливі наслідки.

Проте є надія, що колеги із вищих органів адвокатського самоврядування (маю на увазі членів Ради адвокатів України) вже ж ґрунтовно обміркують над цим, перед тим, як приймати остаточні рішення.