ID-картка або нові незручності для громадян

Нарешті звершилось те, про що так багато говорили та чекали – Верховна Рада України 23 вересня ухвалила закон, яким запроваджується новий тип паспорту громадянина України для виїзду за кордон, або так званий «біометричний паспорт».

       За великим рахунком, для звичайного громадянина нічого не змінюється, просто у паперовий паспорт буде вмонтований чіп, на якому в електронному вигляді буде відображатись інформація, аналогічна тій, яка міститься безпосередньо на «папері». Однак ця технологія допомагає скоріше зчитувати інформацію та обробляти її при перетині державних кордонів.

    Однак, хотілось би зосередити увагу на дійсно революційній нормі – відтепер замість звичайних «паперових» паспортів громадянина України (внутрішній паспорт) з 1 січня 2012 року громадянам України буде видаватися «паспортна картка», чи, іншими словами, «id-картка».

    Закон встановлює, що паспортна картка є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

     Якщо раніше паспорт отримували при досягненні 16 річного віку, то тепер оформлення паспортної картки провадиться всім особам, починаючи з народження та незалежно від віку, на кожні десять років. 

     Кожен громадянин України незалежно від віку зобов'язаний отримати паспортну картку у порядку, визначеному законом. Однак, паспорта, видані до набрання чинності цим законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов’язковій заміні.

      Парламентарі передбачили, що паспортна картка видається не пізніше, ніж через 30 днів після подачі відповідної заяви на її отримання. 

     «Id-карта» виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій інформації та яка містить, зокрема, таку інформацію:

•  ім’я особи;
• громадянство;
• дата народження;
• стать;
• місце народження;
• дата видачі документа;
• орган, що видав документ (код);
• дата закінчення строку дії документа;
• відцифрований образ особи;
• відцифрований підпис особи. 

       Однак, за бажанням особи (або її батьків, якщо особа не досягла 16 років) до паспортної картки може бути занесена також додаткова змінна інформація, а  саме: про місце реєстрації, про сімейний стан, про відмову від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків, про видачу приватизаційних паперів, додаткові біометричні дані, щодо забезпечення захисту інформації на безконтактному електронному носії тощо. Порядок внесення додаткової інформації має ще встановити Кабінет міністрів України. 

 От тут і може виникнути проблема. 

     По-перше, закон не передбачає можливості внесення на id-картку індивідуального податкового (ідентифікаційного) номеру, а це означає, що ми не позбавимось зайвого папірця – довідки з податкової.

       По-друге, вказівка на місце реєстрації (т.з. «прописка»). Адже кожного громадянина ця «мітка» у паспорті переслідує все життя – від визначення районної поліклініки та школи до суду і пенсійного фонду, бо звернення, зокрема, до зазначених установ залежить, перш за все, від місця реєстрації громадянина. Як бути, якщо, наприклад, я не хочу, щоб у моїй паспортній картці була інформація про місце мого проживання? Який документ підтвердить місце мешкання? А якщо такий документ вигадають, то от ще один «обов’язковий» папірець… 

      Інша ситуація: у id-картці буде зазначена «прописка», однак людина змінить місце реєстрації. Зараз ця процедура не займає багато часу, бо у паспорті на вільному місці ставлять відповідний штамп і при цьому він не залишається у паспортному столі. Після отримання паспорта «нового зразка», при зміні місця проживання доведеться переробляти всю картку повністю, що, відповідно до прийнятого закону, займе до одного місяця, при цьому документ, я впевнений, буде вилучатися на час його заміни.

      По-третє, здається доцільним, що розміщення «відцифрованого образу особи» (фото) у паспортних картках громадян України має ставитись у залежність від досягнення ними певного віку. Зокрема, доцільність розміщення у паспортних картках цифрових зображень обличчя дітей до досягнення ними принаймні 6-річного віку (особливо, немовлят) викликає сумніви. Щодо «внутрішніх» документів застереження такого роду містяться в законодавстві багатьох держав світу. 

      Це тільки одна група проблем, які викличе запровадження нового закону. Слід відзначити, що Головне науково-експертне управління Верховної Ради України у своїх висновках та зауваженнях до цього законопроекту викрило цілу низку його недоліків та суперечностей, а також надало доречні пропозиції. На жаль, за усталеною практикою, народні обранці до експертів не прислуховуються. Так що всі ми найближчим часом відчуємо на собі всі «зручності» нової реформи. 

      Цікавим виглядає й інше. У пояснювальній записці до законопроекту зазначається,  що «ціллю прийняття законопроекту є виконання Україною своїх зобов’язань перед Європейською спільнотою на шляху до членства в Європейському союзі, в частині, що стосується запровадження і використання надійних та високо захищених документів, з електронним носієм інформації». Тоді як прийнятим законопроектом окрім відповідних питань, пропонується врегулювати відносини у сфері оформлення та видачі внутрішнього документу та документів, що посвідчують певні права особи та її спеціальний статус (наприклад, соціальне посвідчення, посвідчення водія, посвідчення пенсіонера, «посвідчення особи з інвалідністю», «документ, що посвідчує особу військовослужбовця» і т. ін.). Вважаю, що у цьому законі треба було обмежитись лише «закордонними» паспортами, а з іншими видами такого роду документів не квапитись і продумати все до дрібниць.

     Єдине зауважу, що закон ще має підписати Президент України. Можливо, у його адміністрації помітять згадані недоліки та запропонують Парламенту їх виправити.

      Думається, однак, що Гарант Конституції не забариться із підписом, бо курс на Євроінтеграцію реалізовується швидкими темпами і необхідно звітувати перед Західними колегами. Часу на виправлення помилок немає.

                                                          Польщиков Ігор, фото - Інтернет