Невеличкий репортаж із Музею пам'яті жертв Голодомору (+фото)

23 листопада 2012, 17:43
Власник сторінки
M_Halushchak@email.ua
0
Невеличкий репортаж із Музею пам яті жертв Голодомору (+фото)

Ти цих людей ніколи не знав, ти не знав їхньої історії, але якимось чином у тебе складається враження, що ти їх пам'ятаєш... У тебе спрацьовує постпам'ять... І кожне прочитане слово на цій стіні...

Літом випала можливість відвідати київський Музей пам’яті жертв голодоморів в Україні. 

Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору викладу кілька фото з цього музею і поділюсь своїми враженнями...

Щодо емоцій, то переповнювало різне...

Найперше - це Меморіал слави радянській армії, який розташований дорогою і поруч із музеєм. Таке різке протиставлення між радянською пропагандою і тим, що вона завжди приховувала...

Наступне - це експозиції в середині музею. Жаль та ненависть переповнює, коли перед тобою багато мішків хліба, а позаду них фотографії замордованих від голоду людей. 

Уявити собі не можна: батьки їли дітей, діти пухли з голоду, у братську могилу закопували живих-трупів… А коли на стіні з’являються імена замордованих у супроводі мелодії Скорика...

все, ти на іншому світі.

Дерев’яний віз, який був представлений у експозиції нагадав мені історію, яку колись мені розповідала моя бабця... 

У часи Голодомору галичани збирали харчі для українців з Великої України. І ось одну із таких фір з харчами із мого рідного Миколаєва (Львів. обл.), віз мій прадід. Його зупинила радянська влада на р. Збруч і сказала, щоб він повертався назад, оскільки ніякого голоду на їхньому березі немає.

У музеї, також, можна запалити свічку у пам'ять про "неврожай" 1921-23 рр., 1932-33 рр., 1946-47 рр. ... 

Поруч із сходами, які ведуть від музею до Дніпра, є багато гранітних плит з цитатами про ті події від багатьох відомих людей і безпосередніх очевидців.

Закінчується цей музейний комплекс гранітною стіною у підніжжі пагорба. На цій стіні викарбувано лише невелику частину імен та прізвищ. 

Ти цих людей ніколи не знав, ти не знав їхньої історії, але якимось чином у тебе складається враження, що ти їх пам'ятаєш... У тебе спрацьовує постпам'ять... І кожне прочитане слово на цій стіні промовляє до тебе своєю невідомою історією, загальноводомої трагедії...

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Пользователи
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.