Власник сторінки
студент.
аналітик ініціативної групи InfoCratos
Власне, артикулюю речі, котрі вже стоять в горлі давно, але ніяк не були сформовані у букви і слова.
Сподіваюсь ,це лише початок, в першу чергу, особистісної регенерації.
Мої думки з приводу побаченого :
1. Українське кіно має потужніший потенціал для розвитку, дайте ще трохи років і грошей, і вже незабаром європейці пісятимуться від наших кінодрам.
2. Ми навіть на сантиметр, не усвідомлюємо, в якій клятій, безбожній, депресивній країні ми живемо. Це можна побачити лише зі сторони, себто з екрану.
3. Клята нікчемна буденність гризе наші душі, ми дешеві тварини, що опущені нижче, чим у часи кріпацтва.
4. У нас, в такому суспільному стані немає майбутнього, у нас немає нічого, бо ми нічого не створюємо.
Мої скромні висновки і рецепти :
1. Ми мусимо вийти з фрустрації - вдихнути кисню до болі в легенях, озирнутись навколо і побачити, що живемо у великому "обезьяннике".
2. Наш спільний будинок. - це рядянський ЖКГ зі злими його працівниками.
3. Ми всі сміємося нервово, як звірі, це патологія.
4. Ми гніємо з середини і зовні. На нас ллється зі всіх сторін чужий гній, він заливає нам лице, стікає по руках.
5. Цей наш спільний стан можна зобразити легкою метафорою - б о л о т о. Ми ходимо по болоту, ми носимо болото на собі і в кишенях, ми говоримо про болото, ми виливаємо болото один на одного. Ми і є це болото.
==========================================
6. Лише світло може осушити це болото. Треба гуртуватися навколо світла. Для кожного є своє власне світло. Це світло міститься в іншій людині поруч з вами, варто лише відчути його і линути до нього.
7. Заплющувати очі на несправедливість, хамство в маршрутці,- це бути співучасником примноження болота.
Ну, от десь так , воно (болото) з мене по-трохи виходить :))
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.