Зона відчуження для кремлівських вурдалак.

Зона відчуження політичної влади поширюється на всю державну систему управління.

 «Зона відчуження» – концентрат неефективних політичних рішень, котрі не в стані регулювати певний сегмент державних, міждержавних відносин

  Останній уряд Азарова безперечно не став кращим, ніж уряд Тимошенко.

«Структурні реформи? - ні, не чув.» 

   Багато балачок про міжнародну ізоляцію - дуже далекі від істини. Навіть при наявності багатьох зон відчужень у державній політиці та смертельній неефективності нинішньої влади. Немає підстав стверджувати, що Україна десь поряд з  Білоруссю. Білорусь ще з початку 90-х опинилася у сфері впливу Кремля. Україні ж тоді вдалось викрутитись від СНД та інших пострадянських інтеграційних проектів.    

  Ми мусимо розуміти, що Україна історично – розмінна монета між рублем і скажімо дойчмаркою. Фактично, наша держава є об’єктом, а не суб’єктом міжнародних відносин. Це не перебільшення, а  здоровий погляд на речі. Не варто розуміти  цей стан, як історичний рок чи фатальну цивілізаційну  роль України.

   Однак, визнання та усвідомлення своєї зовнішньополітичної беззубості – перший крок до розробки способів їх нарощування.
Справа у тому, що досвід державництва перервався після занепаду Галицько-Волинського князівства.
Тому весь матеріал,  всі вчення українських філософів,  написаних, зокрема, у кінці ХІХ ст. – та початку  ХХст  були революційними  та рабськими.  Мають суто символічне, а не стратегічне значення. Тому можна стверджувати , що ми голі -  ідеологічно, політично, у нас нова історія – чистий альбом.     

Втім, цей матеріал про дещо інше.

  Українській владі та всьому українському суспільству, новообраний президент Франції (тоді ще кандидат) прямо сказав, що питання вступу України до ЄС, навіть при ідеальних демократичних індексах, взагалі не стоїть. Логічно, якщо ж прийняти Україну до ЄС, втрачається важіль впливу на Росію. Так як, є цілком зрозумілим, що Україна потрібна Росії набагато більше, ніж вона потрібна ЄС.  
Та й ще, існує ймовірність, що такий прецедент обурить  Росію і вона підніматиме газ до космічних цін для європейських споживачів.  І жодний європейський інститут з «брюссельськими коренями», прикладом -  СОТ чи Міжнародний Суд буде не спроможний  вплинути на це, бо філософія ядерної зброї доволі проста і зрозуміла всім.
 Президент Польщі - Броніслав Коморовський майже слізно, нещодавно, благав очільників ЄС - не залишати Україну, принаймні формально, так як Україна з такими зонами відчуження, залишається на поталу кровожерливим кремлівським вурдалакам.
  В принципі, я вже давно чекаю цього моменту, щоб подивитися, які будуть спроби «ковтнути» безмежним євразійським ротом, моє європейське за цінністю, майбутнє.  

Основний фокус аналітиків мусить бути зосередженим не на кволий Захід, якому своїх проблем вистачає, та й він в дійсності не знає, що з  Україною робити (бо вже біля 1,5 року різні представники євроспільноти говорять одні й ті самі фрази). На відміну від  Росії, яка цілком прозоро розуміє навіщо їй Україна, і яка ціль залучення її до євразійського союзу.
Тому наша увага  мусить бути прикута до ймовірних, у найближчому часі,  «ходів конем» у виконанні кремлівських вурдалак.
  Як говорить прислів’я, мовою нашого старшого північного брата: «предупреждён, значит вооружен.»