Instagram – сучасний мейнстрім або як ми перетворюємось у шаблони

Трохи власних думок про Instagram - надзвичайно популярний безкоштовний додаток для обміну фотографіями, що дозволяє користувачам робити фотографії та поширювати їх у соціальних мережах.

«Давай сфоткаємось в туалеті на мій айфон. Оу, яка крута фотка, ми тут такі лапулі» - така інтелігентна розмова ведеться у вбиральні, а вже через хвилину в Інтернеті гора фотографій «модних чік» із качиними губами та не менш цікавими позами.

Здавалося б, чудово, коли є можливість «клепати» фотографії необмеженим тиражем, викладати їх в Інтернеті, а потім насолоджуватись коментарями типу «ммм, красуня, чмокі-чмокі» і т.д. Але чи зберігає свою цінність те, що йде в тираж?

Чи не найважливішу роль у створенні усіх АйПонтівських (читай – айфонівських. айподівських, айпадівських) шедеврів відіграє програма Instagram – емоцію, настрій можна передати знімком, шлях від емоції до її публікації відбувається в результаті натиску на декілька кнопок.

Фотографія, на жаль, виявилась найкращою сферою для того, щоб задовольнити масовий запит на доступну творчість. Дуже часто саме прості речі найшвидше отримують популярність. Люди тягнуться до того, що просте для розуміння та використання. А от результат завжди хочеться отримати якнайкращий. Чи може така програма як Instagram забезпечити і те, й інше? Гадаю, навряд. Якщо першому критерію вона відповідає повністю, то з другим можуть виникнути певні суперечності. Одним кліком можна створити «стильну» картинку, яку відразу можна розмістити у різних соцмережах, отримати гору «лайків» і тішитися цими «сердечками» до викладення в мережу чергового свого шедевру. Як можна помітити, речі, над якими не потрібно ламати голову, стають мегапопулярними. Звісно, для чого щось розуміти, знати, читати, уявляти та вигадувати, якщо одна програмка може зробити усе це за вас? Ви зробили фотографію, наклали на неї різні цікаві фільтри, поділились, подивились фотографії друзів, прокоментували їх, оцінили – і вуаля -  щастя є, воно зовсім поруч, варто лише завантажити Instagram на свій iPhone чи Android.

Шалена популярність програми серед як «яблучників», так і серед власників андроїдів, ще раз підтверджує правильність вислову Арістотеля: «Людина – суспільна тварина». І тут дуже яскраво проявляється стадний синдром – якщо є в усіх, треба і мені: «В мене вже є акаунти на Facebook, Vkontakte, Twitter, Google+ (і ще овер 100500 інших мереж), а Instagram немає ще! Негайно завести!» Бажання бути таким, як усі, не відрізнятись від інших присутнє більшості людей. А шалене бажання виявити свою унікальність, самоідентичність, значущість свого «я» у такій творчості як інстаграмівські фото часто виражається в тому, що замість ще однієї неповторної особистості з’являється ще одна копія, яка відрізняється від інших хіба що номером свого акаунту.

Запровадження нових технологій робить багато речей набагато доступнішими. Але чим доступніші речі, тим менше вони цінуються. Тисяча майже ідентичних фотографій знецінюються, викидаються із пам’яті або узагалі не сприймаються. Людина звикла сприймати якість, а не кількість. Впевнена, одна, але якісна фотографія буде набагато ціннішою сотні однакових кадрів а-ля «я і мій айфон». Гадаю, що Instagram, як і будь-яка інша програма, що забезпечує створення фото за шаблонами, може з легкістю вбити в людині творця або майбутнього майстра, перетворити людину із потенційним або уже розкритим талантом фотографа на простого «юзера», для якого створення фотографій обмежується натиском кількох кнопок. Слова Достоєвського «Ко всему-то человек-подлец привыкает» тут будуть особливо доречні: звісно, можна створювати чудові знімки фотокамерою і забавлятись на гаджетах Джобса, користуючись Instagram одночасно. Але чи не існує загрози швидко звикнути до легкості та практичності, відкинути справжню творчість та фантазію на задній план – для чого уся ця складність, коли новітні технології дозволяють так усе симпліфікувати? Але, зупиняючи момент камерою, об’єктивом, людина враховує багато важливих елементів, таких як експозиція, композиція, світло, кольори. Редагуючи фото у дійсно серйозному фоторедакторі, як, скажімо, Photoshop, людина отримує безмежний простір для творчості, простір в буквальному значенні цього слова, бо можна творити без рамок, поза шаблонами, самому обирати, якою ти хочеш бачити фотографію, а не підлаштовуватися під заготовки. Чи не корисніше буде той час, протягом якого у соцмережах публікуються усі ці тисячі інстаграмівських фото, використати, щоб навчитись користуватись певними дійсно корисними функціями в Adobe Photoshop, Lightroom, Corel Draw тощо? Нехай це потребує певного часу та зусиль, результат буде того вартий. І такі навички знадобляться не тільки у роботі фотографа. Вміння працювати із даними програмами можуть бути корисні, а іноді навіть необхідні в роботі і журналістів, і працівників реклами, і дизайнерів, і редакторів. Навряд художній редактор «зафоркає» необхідний матеріал в Instagram і «скине» його босу, мовляв, «подивіться, яке круте оформлення я забацав для нашого журналу».

Звісно, у світі, де наш мозок просто розплавляється від зайвої інформації, де все настільки складно, іноді просто хочеться зробити життя простішим, полегшити його. Кажуть, щастя у простих речах. Але не все, що простіше, означає краще. Адже для того, щоб розвиватись, іти вперед, досягати чогось, завжди варто обирати важчий шлях – якщо в тебе в житті труднощі, ти йдеш в правильному напрямку. Сучасні технології до такої міри іноді спрощують наше життя, що іноді, здається, все, що буде потрібно від людини - це просто дихати і відчувати, що серце б’ється, хоча не виключено, що скоро і ці функції можна буде замінити новими гаджетами і «наворотами». Стрімкий розвиток світу дає нам широкий простір і багато свободи, але ми не завжди можемо правильно нею користуватись – велике коло вибору найчастіше лише обмежує нас, змушуючи обирати те, що нам нав’язує реклама, телебачення, бренди, друзі. Ми могли б стільки всього обрати, але у нас ніколи немає часу, нам потрібно швидше, простіше, так, як у всіх. І ми робимо свій-не свій вибір, стаючи тими, ким навряд хотіли бути, але ким не могли не стати. Такими, як усі. Унікальними, не такими, які інші, винятковими…шаблонами.