"Вибори, вибори! Кандидати -…" пам`ятаєте? Вибори майже місяць тому скінчились, а що ж кандидати? Принаймні, ті що стали народними депутатами. Як вони почуваються, бідолашні в передчутті "титанічної" роботи в парламенті та важкої ноші депутатської недоторканності. А найголовніше чи під пресом аргументів провладних фракцій та закликів до об’єднання не зрадять свої виборцями.
Не буду аналізувати кампанію та прогнозувати розвиток події. Поділюсь лише декількома суб`єктивними судженнями. Політичну ситуацію, за якої беззаперечну перевагу отримали кандидати від розкручених і популярних у краї партій, ще раз описувати не буду. Це вже в до статній мірі описав мірі зробив мій колега Олексій Кривошеєв. І додавати тут мало ще щось непотрібно. Крім того, що майже у всіх округах перемогли представники опозиції. Крім, Миколи Сороки, звичайно.
Як же поводять себе новоспечені депутати через місяць після виборів? Давайте про все по порядку.
Олег Осуховський
Мабуть найбільшою вдачею була перемога у Рівному мажоритарника, "свободівця" Олега Осуховського. Завдяки підтримці об’єднаної опозиції він обійшов не тільки діючого міського голову Рівного, а й сильних Віктора Матчука та Олега Червонюка.
Однак, насолоджуватись перемогою вірний партійній дисципліні політик не став. А поїхав "воювати" за результати в окружних виборчих комісіях Києва. Його можна було помітити на фото та відео під час протистояння Іллєнка та Гереги.
Одних з останніх публічних виступів майбутнього нардепа – сесія обласної ради. Тут Олег Іванович вів себе невимушено і впевненіше ніж завжди. Адже всі розуміли це останнє засідання облради на якому працює політик. Так тон і формат зауважень Осуховського все більше підходив для Верховної Ради.
Ймовірно з кожним місяцем роботи там, рівняни бачитимуть Олега Івановича все менше. Адже його перспективи та інтереси здебільшого у столиці. Тим паче експерти вже два роки відзначають, що Рівне мало стати для молодого політика трампліном для подальшої кар’єри. Він підсилив місцеву організацію, двічі виграв вибори – парт завдання виконене.
Юрій Вознюк
Насолоду від перемоги Юрію Вознюку псують ложкою дьогтю "старі друзі". Адже свободівець Олександр Лащук на останній сесії не зміг не дорікнути колезі приватизованими земельними ділянками. Власне, Лащук та головний демократичний конкурент Олексій Хахльов за час виборчої кампанії немало "попили крові" в Юрія Вознюка. Та й саме протистояння було запеклим і емоційним.
Однак, зараз Юрій Вознюк – нардеп з недоторканністю та більшими повноваженнями. Продовжувати протистояння або ж пробачити образи і забути – вирішувати йому. Ймовірніше, він зосередиться все ж таки не на минулому, а на перспективах. Бо їх у молодого нардепа чимало.
Валентин Королюк
Для Валентина Королюка ці вибори стали шансом на реванш у великій політиці. Це після роботи першим заступником голови облради та провалу на місцевих виборах в 2010. Але Валентин Анатолійович руки не опустив. Зіграв в лотерею – придбав квиток і виграв. Щоправда його виборча кампанія не була схожа на лотерею. В протистоянні на одному окрузі трьох мільйонерів в хід йшли усі засоби. Але Королюк припас "козир" на старті – його підтримувала об’єднана опозиція.
Зараз Валентин Анатолійович активних дій чи заяв у місті не робить. Ймовірно насолоджується реваншем та перемогою на виборах. Стабільне майбутнє на найближчих п’ять років йому забезпечено. А "Ринок" і "Магнат" нікуди не подінуться.
Микола Кучерук
Завжди активний і принциповий голова фракції "Батьківщина" в обласній раді вів себе достатньо обережно після приходу до влади регіоналів, як в раді та обласній державній адміністрації. Воно й зрозуміло, адже за плечами у нього не тільки виборці, а й велике підприємство. А бізнес у наш час, як відомо дуже вразливий.
Під час виборів Миколі Герасимовичу довелося особливо не просто. Він боровся не тільки з багаторічним представником краю в парламенті Миколою Шершуном, а й з свої товаришем по партії та екс-головою облради Олександром Данильчуком. Останній, кажуть, отримав достатню підтримку, щоб піти проти волі партії аж до виключення.
Однак виборці об’єднаної опозиції проголосували справно і підтримали все ж Кучерука. Власне, на останній сесії Микола Герасимович був дещо розлабленіший і впевненіший. А всі жарти колег з приводу подальшої змінити статусу сприймав радше як похвалу.
Микола Сорока
"Старий воїн – мудрий воїн". Колишній губернатор перестрахувався двічі. Здобув пост ректора НУВГП та балотувався у Верховну Раду по кругу, який вважають вотчиною чинного голови ОДА Василя Берташа. Не будемо вдаватися в аналіз, що ж саме забезпечили перемогу Сороці з відривом в кілька сотень голосів…
Натомість без п’яти хвилин нардеп пообіцяв не кидати на призволяще "водник" і підтримувати університет надалі навіть без статусу ректора. Для нього можу зробити символічну посаду "президента університету". І оцінювати його подальшу допомогу колективу ВНЗ, які довірили йому право корувати університетом. А на іншому кінці області цього ж очікуватимуть і виборці Миколи Сороки.
Віталій Чугунніков
Це й політик не відзначався особливою публічністю ні під час виборців ні після. Мабуть тому, що працював на результат партії в цілому, яка й забезпечила йому прохідне місце. Йому, на відміну від колег-нардепів від Рівненщини, і надалі доведеться працювати багато й надалі. Адже він очолює обласну організацію найперспективнішої в електоральному плані політичної сили. Виборчі результати та амбіції лідера якої не обмежуються 2012 роком.
З кандидатів "на підході" реальні шанси має лише Юрій Благодир, якого від прохідної частину списку Партії регіонів відділяє лише шість позиції. Може хтось з колег перейде в виконавчу владу.
Натомість у голови обласної "Батьківщини" та майже колишнього нардепа Юрія Прокопчука таких надій немає.
Чи будуть тушки?
В цьому зрізі питань найменше до регіонала Миколи Сороки. Ну не буде ж він "тушкуватися" до опозиційних фракцій?
Навряд чи варто очікувати зміни партійної приналежності і від Віталія Чугуннікова. Хіба на тісну співпрацю з регіоналами піде вся фракція УДАРУ. Однак зараз це мало ймовірно.
Точно не буде регіональною тушкою Олег Осуховський... Хіба що в якості злого диверсанта... За прикладом Романа Забзалюка... Це, звісно, жарт. Навіть в таке не віриться.
Більше тривог якраз стосовно представників об’єднаної опозиції "Батьківщини". Адже саме вони на пару з "Нашою Україною" стали найбільшими постачальниками тушок. Не стала виключенням і Рівненщина, де проти волі власної партії наважився піти навіть колишній "бютівський" голова обласної ради Олександр Данильчук. А якщо зважити, що завжди простіше "стушкувати" депутата, у якого є бізнес. Адже повторюються, бізнес у наші часи дуже вразливий. Тому прискіпливо слідуємо за діяльністю Королюка, Кучерука та Вознюка.
Втім, чекати результату залишилось не довго. Нова Верховна Рада стартує вже 12 грудня. Тому будемо вірити, що жоден з представників Рівненщини від свої обіцянок не відмовиться і своїх виборців не зрадить.