Ігри опозиції - шлях в нікуди

Політичні реалії України: потужна влада та слабка опозиція

Протягом перших днів роботи Верховної ради нового скликання  безперечно найбільшою харизмою та опозиційністю відзначилася ВО «Свобода», яка влаштовувала бійки, спилювала паркан, ламала двері та всією фракцією скандувала ганьба. Такі дії нової парламентської фракції у перший же день роботи нового парламенту викликали велику кількість позитивних відгуків у пересічних виборців, що схвально характеризували досить радикальні дії «Свободи».

В той же час, заблокувавши роботу Верховної ради у перший день її роботи, та вихваляючись «зіванням бліцкригу» від Партії регіонів, опозиція,  нічого не змогла протиставити владі другого дня роботи парламенту, крім продукування нових тушок.

Народ й надалі чекав «хліба та видовищ», які б проявилися у подальшому блокуванні роботи, що призвело б до зриву процедури обрання керівних посад Верховної ради та голови Уряду. Варто визнати той факт, що при бажанні опозиція могла б просто не дати провести засідання на другий день і на третій, та в цілому створити такі умови, в яких глава держави міг серйозно задуматися над розпуском парламенту. Саме на це чекав електорат опозиції.

Але по незрозумілим причинам опозиція здала другий день ради, розпочавши його з бійки нічого запропонувати, крім тролигну Азарова, висловів щодо української мови та гучних заяв про політ в’язів.

«Собаки гавкають – караван іде» - каже мудре прислів’я. Аналогія наша Верховна рада, поки опозиція гавкає, влада ставить свого спікера та прем’єра, чим посилює свою і так беззаперечно домінуючу позицію в українській політиці.