Відгук на статтю :«SOS! Рівень журналістів катастрофічно падає»

Світлана Єременко, для УП _ Четвер, 06 грудня 2012, 15:25

       Прочитавши статтю Світлани Єременко «SOS! Рівень журналістів катастрофічно падає», яка була опублікована 6 грудня 2012 року, в першу чергу, хочеться проаналізувати рівень професійності автора статті через написаний нею матеріал. Обрана тема є, безперечно, актуальною для всіх: починаючи зі студентів, які навчаються на спеціальності журналістика, та досвідченими колегами і закінчуючи  споживачами інформаційних матеріалів.

     Світлана Єременко демонструє наявність проблеми низького рівня журналістики на основі результатів моніторингу ЗМІ, який провів Український освітній центр реформ, висвітлює причино-наслідкові зв’язки проблеми. Сподобалось те, що в статті наявна синтаксична єдність: у вступі автор називає проблему загальними твердженнями, потім підкріплює наявність проблеми конкретними фактами із статистичних даних, отриманих у результаті моніторингу, в кінці не підводить підсумки, щоб надати змогу читачеві замислить над проблемою та сформувати власну думку стосовно цього питання. Автор послідовно називає причини падіння професійного рівня журналістів, використовуючи вставні конструкції («Перш за все», «Другою важливою причиною є», «Ще одна причина –..») та їх аргументує на основі слів експертів («вважає Алла Федорина, голова Сумського прес-клубу», «Євгенія Гайдаренко підтверджує»), думки безпосередніх свідків проблеми («Неодноразово від студентів доводилось чути..»), власних спостережень («помітила років десять тому, коли проводила засідання») та документів («"Харьковские известия" №138 від 17 листопада 2012»). Авторський стиль Світлани Єременко простежується майже у кожному реченні статті, у якій широко використовуються риторичні фігури («Але чи можна такий матеріал вважати журналістським?», «і тільки це зацікавило журналістку(!?)», «Де вихід?»), метафори («відчуття слова»), фразеологізмів («йдуть шукати більш «хлібного місця») та порівняння («падіння професійності журналістів загострюється, як хронічна хвороба», «нові газети почали рости як гриби після дощу»).

     Світлана Єременко називає декілька чинників зниження професійного рівня журналістів. Перш за все, це збільшення кількості газет і журналів, а також інститутів, які здійснюють підготовку фахівців за спеціальністю «журналіст». Іншою причиною є те, що на практиці молоді журналісти не можуть перейняти досвід у більш досвідчених. Низька зарплата спонукає журналістів шукати кращу роботу, тому журналістика як професія значно помолодшала. За словами Світлани Єременко, низький культурний рівень працівників ЗМІ та велика кількість випадкових людей у журналістиці спричинили зниження професійного рівня. У статті також зазначено, що низький рівень викладання у ВНЗ саме цього напряму підготовки спричинений низьким рівнем кваліфікованості та відсутністю практичних знань у викладачів. Автор цієї статті також висловлює власну думку, не підкріплену фактами і коментарями, щодо того, що висококваліфіковані та досвідчені журналісти власникам медіа не потрібні.

   Iз більшістю тверджень Світлани Єременко я погоджуюсь. Наприклад, дійсно мало хто з досвідчених журналістів погодиться навчати молодих спеціалістів на практиці, допомагати їм та підказувати. І це є однією з вагомих причин проблеми низької професійності, адже надзвичайно важливо у будь-якій діяльності мати, крім теоретичних, ще й практичні знання. Безперечно, не всі викладачі є досвідченими та успішними журналістами, більш того, в технічних навчальних закладах та інститутах в периферії їх ще менше. Кількість інститутів зростає і з цієї причини випускників з низьким кваліфікаційним рівнем все більше.

    На мою думку, деякі причини були не висвітлені. Наприклад, політичні та економічні чинники. Я не погоджуюсь з твердженням, що непрофесійність журналістів та страх втратити роботу є причиною збільшення кількості замовного матеріалу, яке насправді спричинене низькою заробітною платою журналістів, тиском з боку влади та редакції, замовленням матеріалів саме політичними партіями та окремими політиками, які перебуваючи у владі та спонукають працівників ЗМІ порушувати норми професійної етики України. Відсутність стабільності в економіці спонукає журналістів змінювати професію та вселяє страх втратити роботу, і це ніяк не пов’язане з професійністю. На мою думку, низький рівень журналістських матеріалів зумовлений ще тим, що в нашій країні будь-який хороший матеріал на суспільно значиму тему, який ґрунтовно висвітлює вади суспільства або владних структур може стати причиною утисків журналіста: від зменшення заробітної плати до побиття чи, навіть, вбивства. Саме тому навіть високоосвіченим журналістам безпечніше створювати поверхові матеріали, щоб убезпечити себе та близьких. Також я не погоджуюсь з твердженням, що освічені, кваліфіковані журналісти не потрібні власникам медіа, адже саме успішні журналісти з почуттям власної гідності здатні підвищити рейтинги телеканалу і тим самим спонукати рекламодавців розміщувати свій продукт в ефірному часі за підвищеною ціною, що збільшує прибутки телерадіокомпанії. А те, що власники медіа запрошують на роботу молодих спеціалістів, які створюють низькопробний матеріал, але за низьку заробітну плату, є наслідком поганого редакційного менеджменту або корупції у виданні або телерадіокомпанії. На мою думку, вживання низької жаргонної лексики залежить від політики видання та освітнього рівня цільової аудиторії, але аж ніяк не від низького рівня кваліфікації журналістів. Наприклад, розважальний журнал, особливо орієнтований на підлітків, може собі дозволити публікувати матеріали, написані з вживанням простої лексики, адже навряд чи цільовій аудиторії буде цікаво читати складний текст. Я не вважаю, що зменшення кількості аналітичних та художньо-публіцистичних матеріалів є наслідком зниження кваліфікаційного рівня журналістів, адже в інформаційну епоху основним є обмін інформацією, окрім того, Інтернет спонукає друковані періодичні видання публікувати матеріали більш оперативно. Саме інформативність та оперативність є основною вимогою інформаційних жанрів, таких розповсюджених у наш час.