"Біло-блакитна" чума страшніша за "коричневу". Який "фюрер", такий і "рейх"

Гітлер хотів підкорити весь світ, зробити "тіпа" нордичну расу правителької всіх інших народів, але навіть йому, подейкують, хронічному сифілітику, не спадало на думку нищити СВОЮ, німецьку культуру

Я називаю Партію регіонів та владу, яку вона, фактично, являє собою сьогодні, "біло-блакитною чумою" за кольором партійних прапорів й через нищівну для Української державності діяльність. 

Даю їй таку дефініцію, тому що вона йде війною проти всього українського. Вважаю цю антиукраїнську орду "чумою", оскільки подібно пошесті, вона вбиває все здорове, добре і світле в державі, все позитивне й прогресивне, що залишилося від попередньої влади та наших "помаранчевих" надій на краще майбутнє.

Нові правителі поводяться біля державного керма як неандертальці. Вони не знають іншого стилю чи методу правління, окрім як ламання і трощення всього, що бачать навколо, а єдино прийнятною для себе мовою спілкування з політичною опозицією вважають удари дрючками по голові.

Коли ж не мають під рукою звичного для них "інструмента діалогу", то й кулаками обходяться: вони в них розвинуті у зворотній пропорції відносно мізків. Наочним підтвердженням тому служить чи не кожен другий з парламентської фракції ПР.

Якого печерного рівня потрібно бути, аби так вперто відкидати, майже на підсвідомості не сприймати гідної, демократичної, цивілізованої альтернативи розвитку України.

За Ющенка ми розпочали рухатися шляхом євроатлантичної інтеграції , одначе, замість того аби продовжити курс, ВікторФедоричЯнукович не тільки зупинив, але й навмисно розвернув країну на 180 градусів, відправив весь український народ до єдиного концтабору, обнісши колючим дротом цілу країну і тепер отримує задоволення від споглядання за тим, як країна крокує призначеним шляхом у безодню минулого.

А щодо порівняння Януковича з Гітлером, то гіршим за керманича НСДАП, "духовного" лідера "регіоналів" робить те, що фюрер хотів підкорити весь світ, зробити "тіпа" нордичну расу правителької всіх інших народів, але навіть йому, подейкують хронічому сифілитику, не спадало на думку нищити СВОЮ, німецьку культуру й традицію на догоду іншій, чужеземній, замінювати німецьку мову фрацузькою чи англійською, або надавати якійсь статусу регіональної в тій чи іншій федеральній землі.

Так, той палив "хибні" книжки, мав схильність до яскравих видовищ на вшанування свого невігластва , але ж ватри палали не тому, що письменники були ну вже надто, в його розумінні, німецькими. Якраз навпаки. В жертву приносилися "не вповні" відповідні "арійському духу".

В нас же зараз найбільші проблеми виникають якраз в найбільш українських, патріотичних письменників. Саме вони підпадають під категорію най-"небезпечніших" й "шкідливіших".

У німецького фанатика на меті було єдине: "Дойчланд убер алес"! І він здійснював свої плани якими їх бачив. Але навіть в цю божевільну голову ніколи не могла прийти думка на зразок ліквідації німецького флоту чи здачі якоїсь території в оренду іншій державі. Бо він таки, нехай по-своєму, але любив Німеччину. Чого не скажеш про нинішнього, українського "фюрера" по відношенню до рідної країни.

Злий агресор Гітлер анексував і загарбував чужі території, "миротворець" Янукович -здає свої, що засвідчують укладені ним ганебні, зрадницькі й принизливі для України Харківські угоди.

Обидва "вожді", що "коричневий", що "біло-блакитний", прийшли до влади демократичним шляхом і обоє "сиділи". Кожен відбув свій термін за гратами. Але й тут подальші порівняння не на користь Януковича.

При бажанні, Гіітлера, так-сяк, але можна розцінювати політичним ув'язненим, що цілком неможливо у випадку з "нашим" ВікторФедоричемЯнуковичем - тут чистий кримінал без ніякої ідеолгії. Грабіж та розбій.

Майбутній очільник рейху йшов до влади, ніколи не приховуючи своїх справжніх поглядів й намірів, а прийшовши, взявся виконувати свою програму. Та ще й, як не дивно, але таки досяг певних позитивних результатів. Зокрема, Німеччина здобула економічний прогрес і пішла вперед по багатьох позиціях. Принаймні, стабільність "по-німецьки" німець відчував на практиці, у власному повсякденному житті.

А от нинішній українець - переможець фашизму - свою "стабільність" відчуває тільки на і в словах ВікторФедорича. Більше ніяк. Бо все, що оточує простих людей в реальності, для яких Янукович "грозився" побудувати нову країну, стає з кожним днем дедалі гірше. Як не сьогодні, то завтра українському "фьолькішу" - повний капут. Це ж очевидно.

Чи не кожна обіцянка "донецького фюрера" виконується з точністю до навпаки. Виключення складає хіба що жорстка антиукраїнська політика: яким українофобом Янукович був, таким і залишився. Тут, заради справедливості, варто визнати вірність "біло-блакитного" фюрера своєму кровному україноненависництву.

У своїй любові до Гітлера помилилися мільйони німців. Але десятки, сотні тисяч рук щиро вітали фюрера і тягнулися до нього тривалого часу після його приходу до влади.

Януковича проклинали його ж прихильники вже за перші роки президентства свого колишнього улюбленця. Одним словом і тут у ВікторФедорича - повний "стабілізець".

І ще цікава деталь. Гітлер ніколи не був настільки жалюгідним в німецькій мові, як Янукович в українській. Та й чи став би той фюрером, якби припустився бодай невеличкої часточки з тієї безлічі мовних казусів та інших конфузів, якими знаменитий наш, з дозволу сказати, "український" президент.

Навіть уявити неможливо щоби німецький рейхсканцлер Гітлер раптово забув, як же його рідною мовою буде "ялинка", а от український президент Янукович як не тужився, так і не зміг згадати назву дерева українською, видавши на-гора черговий свій "шедевр" - російську "йолку".

До того ж Гітлер був в курсі, хто з великих німців письменник, хто поет, а хто композитор. А в Януковича і тут проблеми - як з українськими, так і російськими митцями. Що не вислів, то приголомшливе відкриття на зразок виявленого особисто ВікторФедоричем дару українського поетичного слова в російського письменника, драматурга Антона Чехова.

Гітлер у першу світову на фронті воював, кажуть добровольцем записався, його газами травили, поранення отримав; а Янукович навть в армії не служив - а все через свої "тюремні університети".

Хоча ні, вибачайте, забувся. В Януковича теж поранення є. Навіть два, "військові": одне - курячим яйцем у груди, а друге -ялинковим вінком у голову. Так що теж пережив, натерпівся, не дай Боже!

Я от, буває, і останнім часом все частіше, серйозно замислююся над питанням: нищівна для держави політика, яку проводить Янукович - це від його та команди недолугості чи свідомий, спланований злочин проти України?

Наскільки Віктор Федорич є незалежним у своїх прорахунках і якою мірою маніпульований чи навіть стимульований зовнішними силами? Ці сторонні впливи є користанням з недалекоглядності українського лідера чи свідома, узгоджена гра обох сторін, що загрожує ліквідацією національного суверенітету України?

З огляду на те, як "двічі несудимий" атакує все українське, топче демократію, підминає під себе правосуддя, наступає на свободу слова й мирних зібрань, відроджує совок, розвертає країну у минуле, то зрозуміло, що все це є результатом свідомої політики знищення України в Україні на догоду Росії з встановленням тут звичної для північного сусіди моделі керованої демократії.

А от щодо економічної сфери? Це від недоумкуватості горе-реформаторів чи теж навмисно і цілеспрямовано? Янукович справді десь в глибині душі думає, що такими псевдо-рехвормами можна покращити ситуацію чи йде на них з єдиною ціллю - задушити український народ, позбавивши його сил для спротиву?

Якщо відповідь позитивна, то тоді можна вести мову про здійсення новітнього національно-кульурного й економічного геноциду українського народу. А якщо так, то українці не те, що мають право, а й зовбов'язані піти на рішучі заходи з метою не лише захисту національно-культурної ідентичності, а й заради свого фізичного виживання. Поки ще є сили.

Адже сьогоднішня влада, як бачимо, "нєвмєняєма". Вона пре бульдозером по наших кістках. Покищо ця фраза є жахливою метафорою, але чи можна бути впевненим з огляду на логіку подій, що вона ніколи не стане реальністю?

Як на мене, то в діях влади поєднується і перше, і друге. Тобто можна казати і про наднизький загальноосвітній, морально-етичний й культурний рівень її носіїв, обтяжений патологічною українофобією, і про свідоме бажання знищити державу, яка для нинішніх можновладців не те, що не є цінністю, а радше сприймається як щось вороже їхній чужинській сутності, їхньому "рускому міру".

Одне породжує і перетікає в друге та взаємопосилюється, обертаючись для країни загрозою повної національно-культурної, соціально-політичної і економічної катастрофи.

"Та ні, не слід згущувати фарби, адже Янукович не такий вже простий, як може здатися, навіщо йому пиляти гілку, на якій він сидить?", - можуть закинути мені опоненти. Йому ж, мовляв, самому вигідніше бути повновладним "хазяїном" сильної, а не слабкої країни. Сказати б, для власної ж значимості.

Якщо він такий "стабіл", для якого російський письменник Чехов - український поет, то він може пиляти гілку на якій сидить, тобто гнобити Україну, легко і просто, не замислюючись навіть над суттю процесу.

Якщо ж цього "зшибай-шапки" вистачає на щось більше, окрім як "баранку від бубліка", то руйнівна діяльність може усвідомлюватися і виконуватися цілком осмислено, скажімо, на замовлення. В даному випадку, отриманого від "когось" з-зовні країни. З півночі.

Тоді свідомо здійснювана руйнація України може бути втіленням розробленого стратегічного плану лвіквідації країни як суверенного утворення на політичній мапі світу. Якщо так, то Янукович виступає кілером, діючим за обіцяну йому винагороду.

А для нього це може бути і пожитєве генерал-губернаторство над позбавленою державності територією; і особисті бізнесові привілеї в країні-замовниці ліквідації українського суверенітету; і всіляка дієва (в тому числі військова) допомога у вирішенні раптових проблемних питань на зразок народних хвилювань, протестів, повстань; відповідне прикриття й дипломатичний супровід на міжнародній арені.

Тому "наш керманич" готовий все зруйнувати тут в себе, на підвідомчій йому території аби потім отримати за це щедру, в його розумінні, винагороду згори, з-зовні. Від вищого керівництва, яким він, скидається на те, сприиймає кремлівське начальство.

Ми ж бачимо, як Віктор Федорич хизується "дружбою" з Кремлем.. Але в цій "дружбі" віднсосини зовсім не схожі на рівні.

В них Янукович виступає радше підлеглим, який запопадливо вгадує волю керівника, "український президент" виглядає холопом, котрий намагається щосили вислужитися перед російським барином. Єдиний принцип, який проглядається в нинішній політиці України щодо Росії, це "чєго ізволітє?" і більше нічого.

Якщо для Януковича Україна - не цінність, свідченням і доказом чому є запроваджувана в країні "гуманітарна політика" (якщо її можна такою назвати), то чому б не припустити, що все це не результат помилок та прорахунків, а свідомої руйнації країни, демонтажу державності й ліквідації суверенітету?

Тоді Янукович і кампанія самі зацікавлені, щоб тут все було якомога гірше, бо для них "гірше" значить "краще", бо значить успішно виконують отримание замовлення. Те що вони творять Україною стає для них таким собі смертельним атракціоном.

Вони-то врятуються і збагатяться за рахунок влаштованого всенародного зубожіння, а от дивитися за тим, як боротимуться за життя і гинутимуть всі навколо - оце для них задоволення, від якого, будучи природженими садистами-україноненависниками, вони не можуть утриматися.

А всі ці заклики потерпіти, затягти паски, ремствування з приводу важкої спадщини попередньої влади - не більше ніж відволікаючий маневр, вішання обнадійливої локшини на вуха українців, приречених на повільне вимирання. Національну, культурну, духовну, а з тим і фізичну смерть.

А може ми всі ВЖЕ, завдяки цим кодексам (податковому, житловому, трудовому, пенсійному тощо) напвішляху туди, звідки немає повернення? Ворота відкриті і крематорії працюють?

На будівлі ж закладу, куди нас люб'язно запрошують, написано: "Україна для людей". Не вистачає лише приписки - «Arbeit macht frei».

Пам'ятаєте?.. То що, йдемо?