Час прозріння

В народі кажуть: всьому свій час! Та чи не час нам,українцям,усвідомити своє становище і прозріти?!

Час, ніби вітер, котрий несеться з різних боків. Ціль, ніби погода, змінюється непередбачливо. Кохання, ніби дзвін, залишає після себе ехо. Мрія, ніби дух, наскільки міцнішою вона буде, настільки швидше ти здобудеш те, чого прагнеш. Тому саме зараз прийшов час змінити своє життя, долю народу та суспільну думку! Усе ж у наших руках! І майбутнє України як розвиненої, самостійної та справді незалежної,без смніву, залишається тільки за нами.

Чому ж так сталося: тисячу років тому дві держави – Русь та Франція – були рівними в колі європейських держав, а впродовж останніх століть люд наш дивиться на досягнення Французької Республіки й усвідомлює, що французи випередили українців? Звісно, чому: у XVIII-XIX століттях Париж був визначною культурною столицею світу. Людей у всі часи вабив французький дух Свободи,Рівності та Братерства. Він захоплював,оселяв в душах невільних людей велику надію. Історію Франції неможливо осягнути без таких легендарних постатей як Ж..д’Арк, Ж.-Ж. Руссо, Дідро, Вольтера, Наполеона, П.Пікассо.

Були часи, а це приблизно тисячу років тому,коли наша праотча земля на йменя Русь, визнавалась в числі перших. Тепер залишається питання: що ж трапилось з нею, якщо ще не так давно вона перебувала на одному рівні розвитку з іншими європейськими країнами? Чому вона занепала? Відповідаючи на це питання, історики зазвичай називають дві причини. Перша – татаро-монгольська навала, яка опустошила землі, навіявши на людей страх, змінивши генофонд та етнічний склад населення. Друга – прокляття волхвів за зраду рідної віри та прийняття чужої – християнства. За легендою, це прокляття має тривати тисячу років. Але суспільне життя – не погода, коли невдовзі після страшного буревію, може з’явитись сонце. У суспільних процесах найважливішим є пробудження свідомості нації. Отже, виникає запитання: чи може щось змінитись на наших землях? І чи може наша країна знову стати цілісною, а не роздробленою масою? Ці питання дуже болісні і важкі. І ми – представники нового покоління – мусимо змінити усе! Згадайте лишень козацтво, яке так красиво оспівував Боплан. Вони були невтомними, мужніми, кмітливими, винахідливими, щедрими, вони кохались у  своїй свободі, без якої не уявляли свого життя. Нам є чого повчитися в історії пращурів,є з чим рівнятись і з кого брати приклад. 

В народі кажуть: всьому свій час! Та чи не час нам,українцям,усвідомити своє становище і прозріти?!