Спільна нарада голів громадських організацій звертається до всіх громадских, професійних та суспільних організацій підняти рівень силових структур України до міжнародних соціальних стандартів.
26-го
січня 2013 року на спільній нараді голів та активу громадських інституцій
силових структур було вироблено спільне рішення щодо підняття рівня
силових структур України до міжнародних соціальних стандартів.
Це рішення має бути
втілене з огляду на те, що впродовж останніх років гілки виконавчої влади цього
зробити не спромоглися. Від так званих керівників силових структур тільки і
чути що "соціальні питання не можуть бути вирішені за браком фінансування",
"ми робимо все можливе", "обіцяємо..." , "на жаль за
браком коштів..." і ще багато інших виправдань, пустопорожніх обіцянок та
марних надій.
Напрямки соціальних
стандартів:
-
грошове утримання;
-
пенсія;
-
забезпечення житлом.
Шляхи вирішення:
1.
Створити об’єднану професіональну спілку
силових структур України.
2.
Підтримати
пропозицію щодо підвищення окладів військовослужбовцям Збройних Сил України на 55%
та окладів за військове звання у 8-10 разів.
3.
Усунення
дискримінаційних положень щодо прав та пільг військовослужбовців по відношенню
до інших категорій державних службовців й приведення їх у відповідність до
міждержавних угод держав-учасниць СНД.
4.
Відновлення виплат
військовим Чорнобильцям на 5-10%.
5.
Підняття пенсій
сім’ям загиблих та померлих військовослужбовців до 70% від його заробітної
плати.
6.
Негайно перевибрати
житлові комісії усіх гарнізонів. Ввести до складу кожної житлової комісії
представника об’єднаної профспілки силових структур України.
7.
Сприяти завершенню
будівництва 153-х об’єктів соціального призначення.
8.
Започаткувати контроль
військових містечок з конкретним планом робіт у кожному.
9.
Взяти під контроль
обмінний житловий фонд, який на теперішній час складає 18 103 квартири.
10. Взяти під контроль відрахування житлового фонду
при спільному будівництві.
11. Повернути споруду та територію Київської
військової комендатури у власність Українського народу шляхом передачі її під
розміщення центральних представництв громадських організацій силових структур,
які займаються захистом прав людей у погонах та членів їхніх родин.
В теперішньому стані, коли військовий, який
не має права займатися бізнесом, політикою та суспільним життям країни, тягне
жалюгідне жебрацьке існування, це – раб зі зброєю!
Тому кінцевою метою має бути відродження
професії «військовий».
Історична довідка:
Вулиця Івана Мазепи буд. №1 Пам’ятка історії,
Башта №7. Колишня Київська військова комендатура. Історично - Казарма на
перешийку, Миколаївські ворота Печерської фортеці (1846 - 1850, арх-р. П.Таманський)
Стару фортецю почали зводити в той момент, коли
Петро вирішив зміцнити Київ в умовах Північної війни, резонно побоюючись
вторгнення шведських військ з території Польщі. 15 серпня 1706 на закладці
валів і бастіонів разом з Петром був присутній і Іван Мазепа. Він же давав
гроші на будівництво фортеці: останні кошти були виділені за місяць до
Полтавської битви ...
Нікольські (Миколаївські) казарми
Відразу ж при виході зі станції метро
«Арсенальна» – червона будівля в «готичному» стилі. Це - Миколаївські ворота
Нової Печерської фортеці з прилеглими будівлями (1846-50 рр.., Вул. Мазепи, 1).
Оборонна «казарма на перешийку» з головними воротами фортеці, що одержали назву
Миколаївських, поставлена впоперек вузького природного гребеня, що з'єднував
Печерськ з районом Липок. Вона замикала зі сходу ланцюг оборонних споруд,
зведених уздовж крайки Печерської височини. Вибудуване до чергового приїзду в
Київ Миколи І - великого шанувальника романів Вальтера Скотта - казарма була
вирішена в стилі англійських замків. Нині Миколаївські ворота, колишні перші
шість десятків років свого існування головним в'їздом до фортеці, погано
доступні для огляду: вони знаходяться за парканом в глибині території і належала
військовим, які без згоди Українського Народу підступно продали її одному з
олігархів. А між тим, саме через них проходила дорога на Печерськ. Вулиця ж
Івана Мазепи, що починається від площі перед станцією «Арсенальна», була
пробита через зміцнення тільки на початку ХХ століття, на місці частково
засипаного рову і розібраної оборонної стіни.
Червоному
триповерховому будинку комендатури, який межує з метро Арсенальна, понад 150
років. У державному культурному реєстрі національного надбання споруда на
Січневого повстання значиться як ”Миколаївська брама з казармою на Пересипі
1846–1850 років”.
На території
комендатури є плац і автопарк. Там були розташовані управління військової
служби правопорядку, ансамбль пісні й танцю Збройних сил, центральний склад
спецобладнання, фінвідділ Міноборони та досі животіє Держархів міністерства,
розміщений на трьох підземних поверхах. Загалом 13 115 кв. м.
2003 року шматок
землі (0,6 га) в комендатури вилучили за згодою Міністерства оборони на користь
ТОВ ”Інвес”. Тепер на ньому, але вже за парканом, височіє скандальна висотка
(вул. Грушевського, 9б).
В одному з виступів,
після продажу ділянки, директор ”Хрещатик Інвестбуду” Ірина Пашковська
гарантувала, що пам’ятки будуть збережені.
— Ми плануємо
відкрити територію для вільного доступу людей, а будівлю комендатури
перетворимо на суспільно-адміністративну, — сказала Пашковська.
Справжню вартість ділянки
біля метро Арсенальна можна дізнатися у консалтинговій компанії ”Самсон”. Вона
недавно оцінювала вартість землі в Києві
— Якщо брати по ”крутому
Печерську”, то одна сотка землі коштує від 150 тисяч доларів до 300 тисяч, —
каже Микола Дмитренко, 50 років, директор департаменту оцінки із
”Самсона”.
90 соток (по $300 тис. за
сотку) коштують на сьогодні $27,9 млн, або 140 895 млн грн.
То як, люди Українського
Народу, чи буде Фортечна башта №7 черговим маєтком олігарха, чи суспільно-адміністративним
центральним представництвом усіх громадських організацій України, які
займаються захистом прав людей у погонах та членів їхніх родин?
Що
скажете?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.