Гральний бізнес був , є і буде завжди

За повідомленням сайту Всесвітньої асоціації лотерей, яка об’єднує представників з 80 країн світу, щорічний дохід її членів становить 200 млрд. доларів.

Не найбільший бізнес, скажемо, порівняно з продажем зброї чи секс-рабинями, але ж, уявіть, все це здобувається на рівному місці, не витворюючи жодних матеріальних чи інтелектуальних цінностей, а просто використовуючи людські слабкості.

У цю цифру не входять доходи власників казино та інших закладів грального бізнесу, які працюють в усіх країнах, де влада дозволяє це. Якщо офіційно – тоді податки йдуть до бюджету, якщо дивиться на їх діяльність крізь пальці, вибірково, це зазвичай породжує корупцію різних рівнів, інші види криміналу.

Як відомо, в Україні гральний бізнес є під забороною з 2009 року, відколи уряд Тимошенко почав боротися з «однорукими бандитами», як іноді називають гральні автомати. Під заборону потрапили тоді і казино, хоча вони за статистикою займали мізерну частку грального ринку, і, головне, справно платили немалі податки, купували ліцензії, вартістю, між іншим, у 150 тис.євро., тоді як власники автоматів намагалися вивести «в тінь» свої фінансові потоки.

Вже тоді опоненти антигрального закону застерігали, що новації, після закриття казино, призведуть лише до вимивання з бюджету легальних надходжень, а з «однорукими бандитами» впоратися буде не так просто.

Експерти констатують, що з прийняттям Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», який встановив тотальну заборону на ведення грального бізнесу та участь в азартних іграх, проблему вирішено не було, оскільки весь гральний бізнес залишився в тіні поза будь-яким контролем держави, проте доступ до нього для населення та його шкідливий вплив не зменшився. Крім того, держава втратила будь-які надходження до державного бюджету від здійснення цієї діяльності.

Отже, «сухий закон» для грального бізнесу виявися малоефективним. Так, з наших вулиць зникли звичні гральні автомати, проте чи не в кожному місті чи містечку, а в столиці так обов’язково, можна віднайти непримітну «точку», де завдяки інтернет-активним технологіям діють ті ж самі, лише видозмінені, «рулетки долі».

Заходь — не бійся, виходиш – не плач, це саме про такі підпільні гральні заклади сказано. Ставки тут які завгодно, масштаб азарту гравця обмежений лише розміром його гаманця. А точніше його загальними статками, адже ніхто тут не зупинить людину, в якої «відмовили гальма» і вона починає ставити на кін все, що в неї, у її рідних і близьких, є. Плати і грай, програв – твої проблеми.

Але разом з явищем ігроманії отримали і корупційні прояви нечистих на руку правоохоронців. Час від часу натрапляємо у ЗМІ на бадьорі міліцейські повідомлення про викриття того чи іншого підпільного казино, але, от дивно, їх чомусь не меншає.

Наприклад, лише протягом неповного минулого 2012 року, за повідомленням МВС, у Києві виявлено та припинено діяльність 744 суб’єктів підприємництва, які незаконно надавали послуги у сфері грального бізнесу, вилучено понад 3600 гральних автоматів, майже 400 комп’ютерів з інтегрованими програмами симуляції гральних автоматів, 72 столи для гри в покер, 8 столів для гри в рулетку та понад 13200 фішок.

Якщо вдуматися у ці показники, виходить, міліція у середньому щодня виявляла по дві і більше таких нелегальних точок, при тому працюючи без вихідних і святкових. Але ж виявити – це лише початок справи, треба ще задокументувати наявність злочину, встановити коло осіб, причетних до нього, вжити заходів для затримання їх, провести слідство, оформити конфіскат і т.д. і т.д. Це справді купа роботи, якщо її виконувати як належить за всіма нормами права. А ще ж, не забуваймо, міліція повинна боротися й з іншими видами правопорушень.

Складається враження, що гральний бізнес — це непереможна гідра, в якої замість однієї відрубаної голови виростають дві. Чи не тому у декого викликає спокуса діяти за правилом: якщо не можеш ліквідувати проблему, треба її очолити.

Як відомо, відповідальність за зайняття незаконним гральним бізнесом передбачена статтею 203-2 Кримінального кодексу України. Здебільшого це передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі від 170 тис. до 680 тис. грн. Гроші начебто немалі, але якщо такі розміри штрафів не зупиняють власників підпільних клубів і казино, значить, ризик виправдовується, значить, це комусь треба.

Тому нові й нові кошти вкладаються у нове устаткування замість конфіскованого, і в орбіту нелегального бізнесу залучаються нові жертви, які насправді й повинні оплатити всі витрати. Адже закон про те, що казино завжди у виграші, а клієнт – лише в окремих випадках, ще ніхто не відміняв.

То може слід робити висновки і зважити плюси і мінуси закону про заборону грального бізнесу?

Як відомо, «сухий закон» в США, який діяв з 1919 по 1933 рік, викликав суттєве підвищення рівня організованої злочинності у цій загалом законослухняній країні, спровокував прояви корупції. Поліція збивалася з ніг, відловлюючи бутлегерів,а нелегальний ринок алкоголю надбирав оберти. У Міністерстві юстиції США змушені були визнати: «Замість того, щоб очистити суспільство, «сухий закон» кинув його у найглибшу корупцію». Зрештою, заборону на виготовлення і продаж міцних напоїв було знято. Майже такий шлях спроб і помилок пройшла і Фінляндія, де «сухий закон» діяв з 1919 року по 1931 рік.

У більшості розвинених країн гральний бізнес давно легалізований, він є одним з джерел поповнення бюджетів, особливо на місцевому рівні. У багатьох казино запроваджено ліміт ставок, які може зробити гравець, з тим, щоб він не зняв з себе останню сорочку. Тобто заклад бере на себе певну відповідальність за свого клієнта і,відповідно, дбає про свою репутацію.

Словом, популістське рішення 2009 року, як виявилося, не ліквідувало проблему в Україні, а радше породило нові.

Сьогодні варто замислитися над тим, що ж робити з таким видом бізнесу: надалі заганяти його в тінь, створюючи видимість пуританського суспільства, потураючи тому, аби бюджети інших держав наповнювалися за рахунок наприклад букмекерських контор, які нині базуються в інтернеті? Чи все-таки спробувати унормувати гральний бізнес, отримати додаткові бюджетні кошти, які можна спрямувати на благі цілі, як от забезпечення дорогим медичним обладнанням, таким, як штучна нирка, дитячих клінік? Та багато іншого...

Давайте думати і діяти спільно.